‒ Розо, прийом.
На екрані виник значок Рози – чорна троянда. Поки пілот знаходилася в шоломі, зрозуміло, що їй було не до візуального спілкування.
‒ Є прийом… слава Всевишньому, ви утрималися.
‒ Що там? У нас нема даних…
‒ Мавка на час стрибка обмежила передачу. Зараз буде. Ви як, усі цілі?
‒ Та начебто, ‒ відгукнувся Саїд.
Роза сама колись починала пілотську кар’єру з легкого катера і не за розповідями знала, як це – стрибати ось таким чином.
Вона придушила бажання скрутити дулю та потицяти собі за спину. Замість цього викликала Пріську (от вже хто точно встиг і дулю за спину потицяти, і через плече поплювати, адже забобоннішими за пілотів були тільки техніки):
‒ Ну, що там у нас? На шмаття таки ще не розвалюємося?
Пріська відповіла, не вмикаючи відео:
– Фіг вам – на шмаття… не дочекаєтесь. Все норм, шарашить як нове. Шо тама, ми тих піпідрасів догнали?
Питання було не марне. Вони стрибнули, слід-у-слід, але зараз у межах дискретної зони, де опинилися «Мавка» та «Хабіба», крім них, нікого не було. І Богдан досі перебував під дією «коктейлю». Що там коїлося в його голові – Роза не мала зеленого поняття. Картинка, яку вона отримувала від його сенсорів та датчиків «Мавки», показувала якісь дивні порушення глибокого гіпера, але штінт їх ігнорував.
– Мавко, це що за хрінь? – Роза тицьнула в невеликий сплеск на візуалізації гіперпростору.
– Слід проходження крізь дискретну зону, – штінт збільшив указану ділянку та розмалював її в рожевий колір. – Тут переслідувані піднялися у верхній гіпер. Присутні незначні порушення гіперпростору, аналізую…
Роза замислилася. Піднятися в дискретній зоні у верхній гіпер – звичайна справа, але раніше вона не бачила подібних порушень гіперпростору при таких маневрах.
‒ Це не пояснює, що це за хрінь… Ти ще довго аналізувати будеш?
‒ Розо, можу зуби прозакладати, що це увімкнений на малу потужність гіпершейкер, ‒ замість Мавки відповів Микола, Саїдів пілот, якому Мавка також показувала ту ж картинку. ‒ Я таке вже бачив, і не раз, коли на поліцейському корветі пілотив. Так зазвичай усіляка контрабасня в дискреті шториться. У верхньому гіпері сидять та колошматять тихенько гіпер, щоб сканери збивати. Знущаються, падлюки. Начебто ти його й бачиш – а взяти не можеш, гіпершейкер не дасть підійти на звичайний постріл.
‒ Не повірю, що пенти12 не знають способу, як таких козлів брати, ‒ мовила Роза.
‒ Ну, ми звичайно з гравітону по таким хитрим лупили. Тоді їх виносить з гіперу в нормал-спейс…
Роза знову відпустила брутальну лайку. Гравітонного бластера не було ані на «Мавці», ані на «Хабібі».
Подала голос Пріська:
‒ Загалом-то ми можемо впендюрити їм у дупу. І без гравітонів, нах. Тьоть Розо, а ну, запали на них дюзи. Я зара перемкну на бдищ.
Микола, який все це чув, розсміявся:
‒ А Пріська діло каже. Розо, давай, може спрацювати.
Всі зрозуміли, що мала на увазі Пріська.
На будь-яких великих «термосах» та пов’язаних із ними двигунах стояли системи аварійного скидання плазми. Процес аварійного скидання технарі й називали «бдищ».
Якщо вдасться націлитися дюзами точно на аномалію гіпера, за якою під гіпершейкером ховаються козлики, підійти на мінімально доступну відстань і видати потужний викид плазми – то козликів має винести або в звичайний простір, або в дискрет, перебити їм роботу гіпершейкера та на якийсь час збити роботу двигуна. Власне, Пріська пропонувала влаштувати козликам керований термоядерний вибух у безпосередній близькості від їхніх навігаційних систем. Інша справа, що й «Мавка» тоді стане «сидячою», поки ще реактор розженеться та повернеться в нормальний режим.
Але, з іншого боку, якщо цього не зробити, козлики можуть і втекти.
Роза взялася за джойстики керування положенням корабля. Людство, незважаючи на довгі століття космічних польотів та технічний прогрес, для складних пілотських маневрів досі користувалося важелями, які можна було взяти в руку. Втім, для керування бортовим озброєнням також. Мабуть, необхідність відчувати в руці зброю (або важіль керування транспортом) була прошита в глибинах людської психіки з давніх-давен, коли люди їздили на конях, веслували на ненадійних човниках чи лупцювали одне одного сокирами по головах.
Роза розвертала «Мавку» повільно, побоюючись викликати підозру в козликів. «Хабіба» на зв’язці розверталася разом із нею. Якщо станеться так, що в точці виходу доведеться швиденько кудись гнати, то хоча б якийсь час движок «Хабіби» зможе працювати за ходовий для обох кораблів.