– Чотири ящики ерінського віскі, півкіло сміхотун-трави, п’ять коробок натуральних сигар… двокілограмовий пакет справжнього шоколаду та пакунок мем-кристалів альфабетанської порнухи з роботами.
– Негусто, – гигикнув Микола. – За таке пенти б лишень штраф виписали. Сміх та й годі. Був же в дірян бокс натурального кокаїну, чом не дав прихопити?
– Еге, прихопили б – так нас у будь-якому нормальному порту б запресували, – заперечив Саїд. Микола розсміявся:
– В тебе колишній пент на борту. Я б так заховав, що ніхто б не знайшов. А зараз би стало у нагоді…
Втрутилася Лейла:
– Завжди можна збрехати, ніби сюди за товаром прилетіли.
Саїд посміхнувся їй вдячно:
– Точно. Так і зробимо. Ну… Миколо, виходь в нормал, роздивимося, потім запросимо посадку.
«Хабіба» виринула в нормальний космос просто над планетою.
Ботбей був невеликою планетою земного типу, масою в 0,54 земних, обертався довкола червоного карлика з довгим каталожним номером замість індивідуальної назви. Погана репутація цього місця починалася ще з Другої Снігуріанської війни, коли тут був перевалочний пункт, через який тодішній снігуріанський диктатор отримував від Усамської Порти та деяких членів Конгресу заборонену зброю та технології. Після Третьої Снігуріанської війни, коли власне накрилася Снігуріанська імперія, а її руїни не зацікавили навіть Конгрес Фронтиру, Ботбей лише розквітнув – адже поряд із ним були дві дискретні зони, одна із зв’язками з великою кількістю інших зон, розкиданих по всьому Фронтиру, а друга мала лише три, але всі три – на різні планети колишньої Снігуріанської імперії. Ця зона була єдиними надійними воротами до Снігуріани, дві інші стабільні зони після війни були заблоковані та контролювалися флотами Галактичної Співдружності та Ліги Вільних Планет. Сама Снігуріана, яка займала невеликий зоряний кластер, була розташована в дуже непідходящій для космонавігації туманності, тут були дискретні зони, але всі вони співвідносилися у межах свого зоряного кластеру, а зовнішні зв’язки були відсутні. Зате внутрішні зони були дуже легкодоступні й такі стабільні, що між ними можна було ходити на самій лише навігаційній програмі, за маяками. Це колись і дозволило виникнути цій похмурій імперії. Власне, Снігуріана від початку заселялася релігійними фанатиками різного гатунку, котрих на початку ХХІІ століття викинули зі Старої Землі загальними зусиллями цивілізованих країн – просто всі скинулися на побудову десяти великих гіперстрибкових кораблів із анабіотичними камерами, і запропонували усім, кому не подобався прогрес і хто бажав відродження так званих традиційних цінностей, відправитися відроджувати ці цінності у космос. Бажано подалі. Фанатикам ідея сподобалася, причому настільки, що заради неї об’єдналися представники різних конфесій (крім більшості радикальних ісламістів, ті приблизно в той же час якраз відлетіли заселяти місця, де пізніше виникла Усамська Порта). Вони посідали на ці кораблі та відлетіли до зірок. Знайшли зручну та багату планетами туманність, де й заснували імперію, яку назвали «Снігуріана» – за першими літерами у назвах своїх кораблів, і обірвали усі контакти з людством, заходившись будувати суспільство з традиційними цінностями та іншими застарілими принципами. Правда, нічого хорошого в них все одно не вийшло. Після того, як снігуріанці знову відкрили для себе іншу Галактику, вони кілька разів намагалися воювати із сусідами, несучи їм світло істинної віри та праведного життя (як вони це розуміли, звичайно). Дві Снігуріанські війни їх нічому не навчили, а потім терплячка у великих політичних гравців Галактики увірвалася, і об’єднаними зусиллями Галактична Співдружність, Ліга Вільних Планет та Тяньго добили Снігуріану остаточно, ще й про всяк випадок заблокували дві основні дискретні зони, що вели туди. Залишилися тільки маленькі, непридатні для великих кораблів і дуже нестабільні. Через них час від часу проходили снігуріанські пірати та вешталися туди-сюди контрабандисти. Ботбейська зона також не годилася для військових кораблів (занадто мала), але була хоча б відносно стабільною. Її віддали під контроль Конгресу Фронтиру. Хотіли спочатку заблокувати, але заради гарних стосунків із Конгресом та заради милосердя стосовно снігуріанців не стали, лише зобов’язали Конгрес дотримуватися хоча б зовнішньої пристойності й не торгувати зброєю та високими технологіями із снігуріанцями. Треба сказати, Конгрес дуже старався дотримуватися пристойності. Так що зі Снігуріани везли здебільшого різні ресурси (більш нічого це місце запропонувати все одно не могло), а туди – деякі досягнення цивілізації у вигляді медикаментів, інструментів та обладнання з дозволенного після війни переліку. Іноді возили й недозволене, але на свій страх та ризик. За принципом – «не піймали – не злодій, піймали – отримай повною мірою».