– Я б деревини купив. Натуральної, хорошої, великого метражу. Сам знаєш – майже всюди вивозити заборонено… а на тій же Кафі охоче куплять. І питати не стануть, звідки… Або, може, ще щось такого ж роду. Лише не наркотики, з ними потім клопоту занадто.
Салман відвернувся від табло та підійшов до стійки. Саїд з виразу його обличчя нічого не зміг зрозуміти, але той вийняв комм та став набирати повідомлення.
Реєстратор клацнув по планшетці, викликав на стійку перелік:
– Ну, іншому б допомагати не став, але за таке віскі… дивись, от є один чувак, приволік зі Снігуріани сто кубометрів червоної деревини… і от ще один, в нього вантаж менший, і можна вроздріб брати… справжні іризуючі сапфіри, рубіни та блискавковий камінь.
Саїд, Салман та Ахмед недовірливо втупилися в реєстратора:
– Що?
– Що чули. Продає по тисячі галактів за десяток. І лише тому, що поки Снігуріаною вештався, корито своє вщент роздовбав. Тепер нове купувати буде… Та он він, зара й обговорите.
Реєстратор помахав рукою якомусь невисокому смаглявому чоловічку, котрий йшов повз них з украй сумним виглядом. Саїд на всі очі дивився на нього, а в думках міцнішало припущення, що його просто хочуть розвести на гроші. Який ще «блискавковий камінь»? Але… зрештою, яка йому різниця, аби швидше звалити звідси. Салман передивився вже табло та передав на кібер-око Саїда інформацію. «Леопард» в тутешньому порту не сідав. Тут хоча, як і всюди в Конгресі, була велика вольниця, але місцевий «уряд» чіпко тримався за будь-яку можливість відхопити грошей, так що обійтися без реєстрації неможливо, це Саїд вже зрозумів. Тоді одне з двох: або «Леопард» ховається на якійсь із незаселених планеток цієї системи, або таки сів на Ботбей, але зовсім в іншому місці.
На підтвердження його здогадки інформаційний екран під самою стелею замиготів яскравими кольорами, потім на ньому з’явилася панянка з татуйованим обличчям та хвостиком рудого волосся на голеній голові.
– Агов, усі, хто тут є, об’ява від Командора!!! Порт закрито на добу для посадки та вильоту. Якісь піпідраси намагалися обійти реєстрацію, сіли на планету, десь на Великій Плямі. Хто впіймає цих хитрожопих – отримає п’ятдесят тисяч галактів винагороди. Бо, як каже Командор, нехрін!!!
Реєстратор сплюнув:
– Ну нічому люди не вчаться. Ну от що не місяць, так обов’язково якісь довбні знайдуться, котрі вважають, що розумніші за всіх. І рибку зжерти, і кістками не вдавитися хочуть.
Саїд удав здивування (потай радіючи, що татуйована дикторша відволікла реєстратора від думки втюхати Саїдові казна що):
– Тобто, поза портом сісти? А хіба вигідно?
– Та в цілому – вигідно… іноді, – реєстратор, попри всі Саїдові сподівання, нічого не забув і підманив смаглявого чоловічка до стійки. – Місцеві – себто місцеві селюки – жадібні шопіпець, податок сплачувати не хочуть, а товар скинути поза портом – ще й як хочуть. І от усіляка наволоч, котра в Снігуріану валандається, теж норовить повз біржу торганути. Ну й знаходяться жлоби, що хочуть вигідніше та без податку оборудку провести… Зара полювання почнеться, весело стане… як тільки вирахують, де саме мазафаки сіли.
– А що, хіба не вирахували? – здивувався Саїд, і прикидатися не довелося. Реєстратор скривився:
– Велика Пляма. Це такі захеращі, матінко люба. Джунглі, болота, таке інше… А супутник у нас один лише. І він екранування погано пробиває. Так що не менше ніж півдоби мине, перш ніж мазафаків відшукають, хіба що в кого інформатори серед селюків є… Але то нічого, за останній рік ще не бувало, щоб хитрожопі легко відбулися. Он, бачиш? – реєстратор показав кудись в глиб павільйону. Саїд глянув та хекнув: там на великому кронштейні під стелею висіла закіптюжена та обпалена середня броня зі знятим шоломом. Із коміра стирчав не менш закіптюжений череп. А на грудях висіла табличка, писана інтерлінгвою, фахумом та поліславом14: «Він не сплатив податків».
– Жорстко тут у вас. У нас на Кафі просто мультони нирки палицями відіб’ють та всі бабоси відберуть – у якості компенсації, – сказав Саїд. Реєстратор кивнув:
– У вас там своя специфіка, астероїд все ж таки. Не попалиш – замкнений же простір… Ну то що, обговориш із Мігелем? Чи тобі на деревину наводку дати?
Саїд завагався. Але тут раптом зметикував, що Лейла ж має в камінні тямити. Принаймні він сподівався, що тямить.
– Ну, камінці обговорити можна. Але купувати буду лише з жінкою. Вона в цьому краще метикує.