Штурман «Перця», Кріс, все ще підхихикуючи, сказав на це:
‒ Ну ще б пак, йому просто інші завдання доручати нема сенсу. Багатенький синок багатеньких батьків хіба годиться на що інше?
‒ Ти ці заздрісні дурощі кинь, Крісе, ‒ вступилася за Саїда Маня, перш ніж Харитон устиг зробити йому зауваження. ‒ Нема чому там заздріти. Саїд від цієї своєї багатенької сімейки дременув світ за очі з одними лише кишеньковими грошима. Ці самі гроші під вигідний відсоток на Аскольді у банк поклав та в армію умотав – спочатку на строкову, а потім на три роки на контракт. А коли предки його й там дістали, то звільнився, забрав гроші та купив на все корабель, команду зібрав та до нас і втік, аби від своєї рідні подалі. Й щоб вже точно його виколупати не змогли. Ось так.
Присоромлений Кріс замовк, а Харитон додав:
‒ Саїд – наш співбрат, такий самий, як усі інші, ну, лажає іноді – так хай той, хто безгрішний, перший в мене плюне. Тому що й я лажаю.
В розмову втрутилася Роза:
‒ Вовку, на двійко слів приватно.
Харитон провів по сенсору на підлокітнику крісла, ввімкнувши силовий купол, який не давав іншим чути перемовини.
‒ Ну?
‒ Як гадаєш, хто замовники козликів? Не повірю, щоб у тебе здогадок щодо цього не було.
‒ Я тобі що, ясновидець?
‒ Харитоне, давай конкретніше.
‒ Ти прямої відповіді хочеш? ‒ буркнув отаман. ‒ То я не знаю. Одне я знаю точно: рідний уряд знову вліз у якесь політичне галактичне лайно. І йому тепер негайно потрібно, щоб це лайно розгребли сторонні люди. Типу нас.
‒ Так це таки очевидно. Лео на це натякнув. Мене твої власні здогадки цікавлять, ‒ в голосі Рози Харитон уловив неспокій, який недобрим чином резонував з його власним.
‒ Не усами, ‒ коротко сказав він. Роза усміхнулася (в голосі було чутно).
‒ Бінго! Я теж думаю, що таки не усами. Чуйка.
‒ Чуйка в тебе, Розо, що треба. Ти точно у розвідці не служила? ‒ невесело всміхнувся Вовк. ‒ А які ще в тебе думки є?
‒ Найбільша дупа, Вовку, знаєш у чому? В тому, що наш рідний уряд сам гадки не має, хто насправді за цим кейсом полює. От щоб мені маци на цей Песах не їсти, якщо я не права.
Отаман аж присвиснув, перш ніж згадав, що на кораблі свистіти – погана прикмета.
– Ти хочеш сказати – вони знають, що хтось прагне отримати ці розробки, і знають, що усами навряд чи там при ділі… але це й усе, що вони знають.
– Ну таки так. А тепер давай напружимо мозок та подумаємо, хто це може бути.
– Тю, Розо, та хто завгодно. Ось взагалі хто завгодно.
Роза помовчала, потім розсудливо сказала:
– Бач, насправді – не хто завгодно. Тому що – гроші. Такі бабоси далеко не в кого завгодно є. корабель непростий, купа прибамбасів. Команда також цікава – один навігатор чого вартий. На все це потрібні дуже грубі гроші. Якби ці умовні піпідраси просто хотіли поцупити кейс, вони б найняли когось не надто витонченого. Ісмаїлових братів, наприклад. Чи тортугосців. Словом, тих, хто не вигадує хитрих багатоходівок, а просто грубо відбирає товар та швидко тягне його замовнику. Але вони найняли когось не такого відомого, але такого, хто тонко працює. Це по-перше. А по-друге… самий факт викрадення кейса, те, як це все сталося. Наші-то гадали, що якщо робити все тихцем, не привертаючи зайвої уваги – кейс успішно потрапить куди треба.
– Згоден, план у них був гарний, – Харитон приклався до кави, включив на кухлі підігрів. – Не їхня вина, що він провалився. Кур’єра здали десь на тому боці, на виході.
– Маю великі сумніви, Вовку. «Асури» старанно всі дірки конопатять, це неможливо.
Вовк похмуро гмикнув:
– Що ти знаєш про корпорацію «Асур»?
– Та те саме, що й усі, – відео вони не обмінювалися, але Харитон був цілком певний, що от прямо зараз Роза здвигнула плечима. – Займаються різноманітними розробками, здебільшого – засоби та способи зв’язку, біокібернетика, зброя, біотехнології та комп’ютерні програми. Їхня фішка – розробки, заборонені в більшості держав і наддержавних утворень. Сама корпорація – типу як незалежна та екстериторіальна. База в них десь у вільному космосі, та ще й мобільна.
– А чим іще відрізняються «асури» від подібних до них, типу «Веселих Ведмедів» чи «Космічних Анонімусів»? Чому наші саме в них розробки вели?
– А от тут, Вовку, самий цимес. «Асури» ніколи не перепродають чужі секрети та контракти. Тобто угода для них священна. «Унікальні послуги та товари», начебто в них девіз такий. Типу, якщо замовляєш у них щось, то можеш бути певний, що більш нікому вони не продадуть у найближчі років п’ятдесят, начебто в них так у стандартних контрактах указано.