10. Бій на болоті
Перший катер висадив десант іще в повітрі: два десятки людей у середній броні звалилися на випалену галявину та атакували загін Мар’яни з трьох напрямів. Кількісна перевага супротивника компенсувалася тим, що в людей Мар’яни була важка броня та двійко серйозних гарматок. Але бій все одно обіцяв бути непростим та нелегким.
– Бісові профі, – Влад разом увімкнув усі силові поля своєї броні, але злагоджена атака супротивника все ж таки зняла з його щитів чималий відсоток. Мар’яна також активувала повний захист своєї броні, змінила бластер на гранатомет та разом із Владом зайняла найбільш небезпечну позицію – біля стабілізаторів корабля та п’ятки гравіпарусної мачти.
– Не давайте їм оточити корито! – гримнула вона, збиваючи двох особливо завзятих атакуючих. Їхня броня витримала влучення кумулятивної гранати, але лептонна, пущена Теклою, знесла з них увесь захист та оглушила.
В цю мить з’явився й другий катер – як вірно визначив Дарко – тачанка. Незграбна, покоцана та іржава недолугість на трьох гравітках і з великою гарматою позаду двісті років тому була популярним типом планетарного десантного катера. Його використовували майже сто років, цінували за міцність, легкість у користуванні та немаленьку вантажопідйомність із хорошою швидкістю. Тепер «тачанки» залишалися тільки в найглибших нетрях засвоєної людством Галактики, як і пепелаци. Ну й у маргіналів на кшталт піратів із Діри, які користувалися всім, що інші викидали на звалище.
Діряни примудрилися плюхнути свою тачанку прямо в гущину бою, і, схоже, придавили когось із першої групи нападників. Судячи з чорного хвоста диму з корми тачанки, рухнула вона не просто так. Діряни посипалися з неї, немов протеїнові гранули з розірваного сухпайка, і одразу ж потрапили під вогонь з двох сторін. Схоже, тут ніхто не хотів ділитися здобиччю. Самі діряни зосередилися за своєю тачанкою, і звідти поливали вогнем і Мар’яну з її людьми, і перший десант. Почався цілковитий безлад.
– Ну от завжди цих ідіотів приносить невчасно, – пробурмотів Тарас. – Ну що за люди…
Він розрядив батарею штурмового бластера в двох супротивників, що майже зайшли за стабілізатори «Леопарда». У відповідь прилетів розряд із плазменної рушниці, зачепив його плече. Броня витримала – запас щита ще був.
– Треба нейтралізувати першу групу, – сказав Семен. – Вони небезпечніші. З дірянами розберемося потім.
– Ідеї є? – Мар’яна змінила батарею своєї плазморушниці.
– Є. Але мені потрібне прикриття. І двійко хвилин.
– Що задумав? – Мар’яна махнула Владові, той рушив ліворуч, Дарко та Лайза – праворуч. Із «Леопарда» виліз Василь.
– На що вчився, – гмикнув Семен. – Прикриття давай.
Василь мовчки зробив крок уперед та опустився на одне коліно, зняв зі спини величезний голковик та упер його сошки в перепалений ґрунт. Семен ковзнув йому за спину та сів на землю, розкрив свій польовий комм.
Василь випустив цілу обойму голкових снарядів, і на мить бій затих: троє супротивників повалилися, інші залягли. Нікому не хотілося впіймати маленький, але смертоносний снаряд, що прошиває легку та середню броню наскрізь…
– В мене ще дві, – кинув він Семену. – На що пустити?
Семен секунду думав, потім сказав:
– Катер.
Василь кивнув та вистрелив одиночними. Тричі.
Голкоснаряди увіткнулися в броню катера, розквітли на ній синіми квітами, а потім спалахнули білим.
За спиною Василя Семен вовтузився з коммом. Влад та Лайза з Дарком зайшли з флангів, і тепер діряни опинилися в лещатах між катером першої групи, своєю розбитою тачанкою та передовою частиною знову ж першої групи.
На загальному каналі Явдоха попередился:
– Вісім хвилин.
– Зрозуміло, – Мар’яна оцінила ситуацію, і наказала:
– Текла, Тодось – довбайте катер, відволікайте піпідрасів.
Вона здогадалася, що збирається зробити Семен. Здогадалася, щойно помітила, що в першої групи мобільна броня була однотипна, як за шаблоном… немов у війську. Хоч вони й постаралися зняти усі можливі деталі, за якими їхню приналежність можна було б упізнати, але Семена обдурити їм не вдалося. Та й Мар’яну, звісно, також. Не з її досвідом.
Мар’яна перевела погляд на дірян. В тих броня була найрізноманітніша, в багатьох взагалі зібрана з різних частин. І досить стара. В цій компанії вирізнявся один, який хизувався новенькою бронею усамського виробництва, і саме на нього Мар’яна й звернула увагу.
Діапазони усамських скафандрів та бойової броні були їй відомі ще з часів Альтаїрської операції, і вона була певна – усамці відтоді так і не змінили їх. Обравши потрібний канал, Мар’яна на блатній говірці, яка ходила в ГС та Конгресі, звернулася прямо до цього красунчика, небезпідставно вирішивши, що в дірян людина в найкращій броні – обов’язково ватажок: