– Слиш, батире, побазарити треба.
– Чо? – одразу ж відгукнувся він тією ж мовою. – Звідки в тебе доступ?
– Звідки, звідки. З кибитки, – Мар’яна краєм ока стежила за потоком даних від Семена. Той завзято займався своєю справою за широкою броньованою спиною Василя, а Василь, незважаючи на влучення з бластерів, продовжував стояти та відстрілюватися з голковика одиночними. З лівого флангу його підтримував Влад.
Вона припустила, скільки Семенові потрібно часу, і повела світську бесіду далі:
– Батире, справа є.
– Еге, лут собі захапати хочеш, – «красунчик» демонстративно змінив батарею на бластері, випхався з-за борту тачанки та стрельнув у бік Василя, мабуть, вирішив, що то він – головний. Тому як у найважчій та найкращій броні. Василь відмахнувся від пострілу, як від мухи.
– Ми перші їх знайшли, – всміхнулася Мар’яна. – Це наш лут і наші фраєри. Але для тебе є хороша новина, батире: бабоси нам не треба.
– Не пойняв? – «батир», втім, опустив бластер. – А чо треба?
– Ночви та козли на них.
– Так не піде, – «батир» покрутив головою, зблиснувши шоломом, одразу ж отримав по шолому з бластера і сховався під крило тачанки. – Командор без доказухи бабосів не відвалить.
– Може, і відвалить. До того ж ти свою тачанку грохнув – походу, доліталася… То хоча б забереш катер цих довбнів. Якщо, звісно, правильно вибереш сторону до того, як ми цей катер розвіємо на порох.
Семен відсигналив, що майже закінчив.
Одразу ж прийшло повідомлення від Явдохи: «п’ять хвилин напоготові».
– Коротше, рішай давай. Нам нема різниці, мочити лише цих, чи вас разом із ними.
На підтвердження її слів Тодось стрельнув по тачанці з гранатомета, в тачанки відірвало крило разом із стабілізатором та гравіткою, уламки злетіли вгору метрів на двадцять.
«Батир» вилаявся на чудернацькій суміші усамського діалекту фахума, блатної говірки, поліслава та інтерлінгви, потім скомандував:
– Чуваки біля козлячого корита – свої. Мочи членососів у середній броні!
Всміхнувшись, Мар’яна кинула йому:
– Легше, батире, залиш нам двійко живцем.
Перейшла на свій канал:
– Допомагайте дірянам, якщо треба – прикрийте.
– Ото ще на їхнє прикриття набої витрачати, – пробурмотів Тарас. Влад, замінивши батарею, на це сказав:
– Вважай, що витрачаєш на своє прикриття. Зрештою, діряни між нами та ними, а не навпаки.
Перша група, зрозумівши, що діряни визначилися зі стороною конфлікту, зосередила на залишках тачанки щільний вогонь, а частина їх згрупувалася в клин, розгорнула силові щити, які безжалісно випалювали енергоресурс броні, та рушила на «Леопард».
Цієї миті Семен нарешті завершив свою диверсію.
Силові щити спочатку замерехтіли, а потім зробилися дуже яскравими. А через пів-секунди погасли. Група, що прикривалася ними, розсипалася, немов вимкнені іграшкові солдатики. Зрештою, частково саме так і було. Друга група, яка зав’язалася в стрілянину з дірянами, це помітила не одразу, та їм і не до того було: судячи з їх хаотичних пересувань, якісь проблеми з бронею почалися і в них. Натхненні цим діряни, які вирішили, що це цілком їхній здобуток, із подвоєною енергією атакували супротивника.
– Готово!!! Тепер їм не до нас, – хвалькувато сказав Семен. – Недарма я прихопив із собою…
Він не договорив: один з тої групи, що атакувала «Леопард», раптом піднявся і стрельнув. Плазменний заряд влучив у Василеве плече, відбився від активної броні та ляпнув на груди Семенові. Той упав. Мар’яна кинулася до нього з нерозбірливим скриком, Василь вистрелив з голковика і буквально розірвав стрільця навпіл.
Мар’яна впала на коліна поряд з нерухомим Семеном. Грудні пластини броні були сильно обпалені, даних про стан не надходило ніяких, сигналив лише шолом, який вона одразу ж і відкрила командирським доступом.
– Слава зіркам, ти живий, – видихнула вона. Семен охнув, покрутив головою:
– Холера… щит упав і бронька здохла… Здається, мене припалило…
Мар’яна кивнула Теклі, що вже підбігла до них:
– У «Леопард» його, броню зняти та оглянути. Василь і Влад зі мною, інші – в «Леопард», мерщій.
Василь витратив останню обойму голковика на супротивників, що ще намагалися атакувати, і тим врятував принаймні п’ятьох дірян від плазменної гранати. Йому самому дісталося побіжно гранатою, яка збила залишки його щита, і тепер у правій верхній частині грудей на броні диміла вибоїна. Василь мовчки зняв з поясу балончик із рідким пластиром та щедро залив дірку.