Снаряди долетіли до корми «Перця» в ту мить, коли гравізачеп нарешті спрацював і зачепив шлюпку.
Удар був такий, що весь корвет трусонуло від вібрації, блимнуло освітлення – так штінт позначив влучення. На кормовій частині розплескалася сяюча лептонна хмара – спрацював щит. Енергії щита не вистачало на активний захист, тому снаряди не випарувалися, а ковзнули по захисному полю, відхилилися та полетіли на «Еланору». Попереджений за сорок секунд Йон зумів зманеврувати так, щоб удар прийшовся побіжно, але навіть таке влучення зняло усі щити з його «чайки».
Цієї ж миті прийшло повідомлення від Мар’яни. Вовк вирахував час прибуття її команди, і по всьому виходило, що доведеться приймати бій.
– Шлюпка захоплена. Доставка на борт протягом трьох хвилин, – Кріс з тривогою стежив за наближенням штурмовиків супротивника. Ті вже знову згрупувалися для атаки.
– «Калья», «Еланора» – під лівий борт, на стикування. Абордажна команда, рій два – у вантажний відсік. Усіх, хто в шлюпці, живцем брати, – Вовк перебирав у пам’яті все, що йому було відомо про фрегати типу «монтего».
– Розо, ти з «монтего» справи мала? – спитав він.
– Звідкіля? Все, що я пам’ятаю – це що в них в носовій частині каплиця корабельна є, – пхикнула Роза. – Але, гадаю, за техпараметрами це таки звичайний фрегат. Бува, не альфабетанці ж його будували.
Вклинився Дієго:
– Це точно. Хіба що гравівітрила крутіші за наші, а в іншому – майже те ж саме, одна лише назва, що фрегат.
Вовк подумав трохи і скомандував:
– Розворот на правий борт. Енергію на щити – 50 відсотків. Крила – повна готовність на виліт.
Кріс виконав наказ. Прийшов сигнал стикування: «Калья» та «Еланора» приєдналися до лівого борту. Одразу ж прийшло і повідомлення про те, що шлюпка завантажена в шлюз.
Освітлення в рубці потьмяніло – знак того, що половина всієї енергії корабля пішла на підтримку щитів.
Новий удар трусонув корвет: заряд з рейлгана вдарив цього разу в борт. Щити витримали – штінт доповів лише про втрату 20 відсотків щита.
Всі вісім штурмовиків супротивника заходили на атакуючу позицію, розсереджуючись по восьми секторам. Збивати такі цілі з бортових гармат було важко, на те й розраховували.
– Крила – на вихід, – наказав Вовк.
Штурмові порти корми та носа розчахнулися, з них висипало по вісім одномісних винищувачів.
Штурмовики з «монтего» раптом побачили, що тепер вони знаходяться між добре захищеним активною бронею бортом корвета і більш маневреними винищувачами, які їх вдвічі перевершують за числом.
– На «Орландо Фуріозо» розкривають гарматні порти, – сказала Роза. – Вони таки наважилися на конкретний бій?
– Ідіоти. Курчатко вже у нас, – Харитон замислено вивчав дані, що поступали на його кібер-око. – Чи хочуть замести сліди?
– А нам яка різниця… Слухай, ми ж можемо близько підійти. В нас є нейтронна торпеда, можемо скинути прямо біля їхнього борту і одразу в гіпер драла дати, – запропонувала Роза.
– Спробувати, звісно, можна, – Вовк махнув Крісові рукою – мовляв, прорахуй. – Але в них напевне ж є сканери. Поки ти далеко – вони тебе не бачать. Але як підвалиш ближче – випасуть одразу.
– А ви б їх відволікли.
– Не дури, Розо. Давай почекаємо. Пірнути в лайно завжди встигнеш.
Штурмовики все ж таки атакували винищувачів. Ті виверталися, не відкриваючи вогню.
Крила, власне, були окремими командами, за кодексом запорогів така команда – з восьми-десяти учасників – називалася «ланка» і мала власного командира. Командири ланок підпорядковувались Харитону як курінному отаману так само, як і командири «чайок», з тією лише різницею, що «чайки» були набагато автономніші та більше використовувалися для абордажу або планетарного десанту, а крила діяли в космосі. Коли доводилося приймати колективні рішення, командири крил делегували свої голоси командирові того корабля, на якому базувалися.
Вовк цінував довіру і не хотів би, аби члени крил гинули замарно.
– Крило-1, Крило-2, тисніть латиносів до борту. По ним не стріляти. Протокол двадцять.
– Є, – хором відгукнулися командири крил.
Протокол двадцять означав, що вони повинні притиснути штурмовиків до борту «Перця», використовуючи лише силові щити, пульсари та загрозу зіткнення.
– Активну броню вимкнути. Вмикати за моїм наказом, – Харитон глянув на екран, де розгорнулася повна картина бою. Якщо вийде притиснути штурмовиків до власного борту так, щоб удар з «Орландо Фуріозо» прийшовся по ним – то, цілком можливо, з фрегата і не будуть стріляти.