В коридорі немовби вибухнула гіпнобомба: так різко і так масштабно Лейла привернула до себе погляди більшої частини публіки. Напхані народом коридори станції миттю порожніли, щойно люди помічали Лейлу. Всі розступалися та притискалися до стін, а вона виступала, немов королева.
Банк знаходився в дуже пристойній частині станції – в самому центрі, де не зустрінеш звичайного космохода в засмальцьованому комбезі чи мутну напівпіратську, напівконтрабандистську пику. Тут було навіть красиво – вздовж коридорів під стелею йшли прозорі труби з підсвіткою, в яких у насиченій бульбашками кисню воді вилися декоративні різнокольорові водорості.
Як і казала Лейла, ніхто з банківських клерків на Саїда з Миколою не звернув уваги. Якби вони приперли активовану бомбу, і тоді б, напевне, не помітили. Лейла заволоділа увагою управляючої відділенням, охоронця й оцінника повністю і невід’ємно. Навіть штінт, який у вигляді гуманоїдного кролика з метеликом на шиї висів над голоплатформою, дивився лише на неї (хоча, звісно, при цьому він просканував до кісток і Саїда, і Миколу, все ж таки сексуальна магія Лейли на штінтів не діяла… або майже не діяла).
– Ми дуже щасливі вітати вас у нашому відділенні, міз, – привіталася управляюча. – Ви бажаєте зробити внесок, розміняти валюти, перевести гроші чи укласти угоду?
Лейла недбало махнула долонею:
– Я воліла б отримати послуги оцінника. Треба перевірити дорогоцінні камені.
Саїд та Микола виставили на стіл коробки. Оцінник навіть не глянув на них – дивився лише на Лейлу. Вона відкрила одну з коробок і вийняла звідти пригорщу камінців. Тільки тоді, коли в її руці замерехтіли іризуючі самоцвіти, оцінник і управляюча нарешті звернули на них увагу.
– Якщо ви забажаєте продати камені за повну ціну, нам доведеться просити у вас який-небудь документ… який би підтвердив законність володіння каменями.
Перебираючи пальцями камінці, Лейла широко всміхнулася:
– Ах, ну які можуть бути документи тут, в Конгресі Фронтиру – ви ж самі розумієте ступінь їхньої достовірності. Втім, якщо вас влаштує акт на угоду, оформлений на Ботбеї…
Оцінник виставив на стіл портативний аналізатор і поклав на приладну дошку один з каменів, підключив візор до прилада. Управляюча сказала:
– Наші відділення на планетах і станціях Конгресу приймають усі документи, скріплені печатками урядових осіб Конгресу. Ботбейський акт на угоду чудово підійде.
Саїд поліз у кишеню куртки та дістав акт – пластиковий листок із печаткою і мем-кристал.
– Дякую, цього досить, – управляюча показала на стіл, і Саїд виклав документ і кристал. До кристала одразу ж приєднали читаючий роз’єм, а документ почав сканувати штінт. Оцінник же вовтузився із каменями, закладаючи їх у апарат разом по п’ять штук.
– Чи не бажаєте кави, чаю, міз? Може, вітамінні коктейлі? – просто-таки звивалася довкола Лейли управляюча. Та царствено кивнула:
– Дякую, містріс. Чаю, будь ласка.
Чай приніс охоронець – одну чашку на таці, де крім чашки та маленького чайничка стояли ще блюдечко з трьома шматочками різнокольорового мармеладу і крихітне тістечко. Схоже, все-таки крім штінта, Саїда та Миколу ніхто досі й не помітив.
Процедура оцінювання тяглася більше години. Лейла, не поспішаючи, пила чай, заїдала мармеладом і тістечком. Саїд все гадав, чи помітять їх з Миколою нарешті, чи ні. Не помітили і чаю не принесли. Нарешті, оцінник закінчив та сказав:
– Всі камені справжні. В якій валюті бажаєте дізнатися ціну?
– Бажаю в галактах, – Лейла відставила порожню чашку.
Галакти були в цих місцях найбільш уживаною і стійкою валютою. В Конгресі ходили крім галактів також портівські динари та зоряносоюзівські песети з реалами, але на Акермані надавали перевагу більш твердій валюті, тобто галактам або стелларам. Але краще галактам – все ж Галактична Співдружність тут, поряд, а Ліга Вільних Планет – далеко.
– Ваші рубіни здебільшого шестикаратні, за один такий наш банк може запропонувати три тисячі галактів. За сапфір – дві з половиною, за фульгіт – дві. За умови, що ви продасте всю партію, міз, ми готові додати два преміальних відсотки від загальної суми. Запевняю вас, кращої ціни ви тут не знайдете.
Саїд швиденько порахував. Виходило, що за все разом із цим відсотком – двісті тисяч галактів!!! За правилами запорогів він та його команда отримували половину прибутку. Непогано. Навіть дуже непогано.
Лейла думала так само, і кивнула:
– Гаразд. Тільки, прошу, видайте суму на універсальних кредитках. По десять тисяч на кожну – нам ще команді частку виплачувати…