– Я радий, що тобі сподобалося, Мавко.
Голограма штінта відповіла променистою посмішкою.
А от на «Перці» повернення рідного навігатора пройшло не так гладенько. Перець, звісно, теж переналаштував ложемент під Богдана, але коли навігатор запустив тестування та побачив, що йому суттєво зменшили дозу «коктейлю», отут і почалося…
– Хто посмів?! – заволав Богдан, безуспішно намагаючись повернути як було. Маня прохихотіла:
– А сам як думаєш? Там же лікарський доступ…
Богдан зірвався з крісла та помчав у медвідсік.
Леля якраз проводила ревізію медикаментів та обладнання – про всяк випадок, раптом що закінчується, то хоч купити встигнути, поки корабель в порту стоїть.
Навігатор увірвався до неї в оглядову з криком:
– Якого біса!!!
І запнувся, побачивши її зі спини та нахилену. Білі медичні штанці з унішовку доволі щільно облягали Леліни видатні форми.
Леля випрямилася, обернулася, водночас засуваючи ногою нижню шухляду (яку якраз перед цим і ревізувала), і спокійно зміряла Богдана суворим поглядом:
–– Що таке?
– М-м… ти мені дозу «коктейлю» зменшила! Негайно поверни як було!
Леля вперла руки в боки, трохи схилила голову до лівого плеча:
– Ото ще не вистачало тебе потім від передозу відкачувати. Теж мені, любитель гострих відчуттів. Обійдешся. Стандартної дози тобі цілком достатньо. І взагалі… – тут її погляд зробився хижим, Богдан аж крок назад ступив. – І взагалі, раз ти вже сюди сам прийшов, а я маю час та натхнення, то проведемо ми зараз огляд. Давно вже треба.
І вона простягла руку за спину, де на приладовому столику лежали інструменти.
Богдан зробив назад ще один крок, не зводячи очей з її лиця:
– Е-е… той, може, потім?
– Е, аж ніяк, – Леля підняла ін’єктор на манер бластера і клацнула спусковою кнопкою. – Давай, не тягни час. Іди сюди.
І він, як загіпнотизований удавом кролик, покірно пішов до оглядової кушетки…
В рубку він повернувся у стані крайньої замисленості, всівся на своє місце і втупився кудись між пультом та великим екраном, зовсім не бачачи, що там відбувається. Між лопатками досі зуділо від трьох ін’єкцій – два щеплення і вітамінний комплекс.
– Ну як пройшов твій візит до лікаря? – єхидно спитала Маня, і Богдан стрепенувся.
– Та так… нормально. Слухай-но, Маню, а ти часом не знаєш – Леля які цукерки полюбляє?
Маня вдивилася в його обличчя, розпливлася в дуже багатозначній посмішці:
– Ну, все з тобою ясно.
– Що там тобі ясно, – відмахнувся Богдан. – Я питаю – Леля які цукерки любить?
– Праліне, здається, та желейні. В чорному шоколаді, – не припиняючи всміхатися, відповіла Маня. Всі інші в рубці перезирнулися і теж тихцем захихотіли. А Богдан, напустивши на обличчя кам’яний вираз, опустив на очі візор та почав вишукувати в акерманському довіднику місцеві кондитерські ятки з доставкою.
Харитон із підтримкою йшов, не поспішаючи, коридорами Акермана в бар «Космічний волоцюга», де була призначена зустріч. По дорозі їм постійно траплялися голографічні плакати з портретами переможців, на яких Яцько, Ласло й Тимош намагалися або прикритися «кубком», або скривити які-небудь вже надто страшні пики – нікому не хотілося особливо світитися.
В барі було повно народу. В кутку, де цикл тому ще була ятка букмекера, тепер ішов запис на послуги навігаторів. На табло висвітлювалися кораблі, які пропонували такі послуги, із зазначенням ціни та можливих напрямів. Біля ятки штовхалися та галасували навіть сильніше, ніж коли робили ставки.
Запороги ледве знайшли вільний столик і розсілися там. Робот-офіціант одразу ж запропонував стандартне меню напоїв. Харитон вибрав собі тонік, інші – вітамінну воду.
– Давайте зараз вирішимо – ми «Леопард» собі хочемо, чи запропонуємо як додаток до кейса? – спитав Харитон.
Всі перезирнулися і чомусь втупилися у Мар’яну. Та стенула плечима:
– Миша сказала – корито шикарне. Альфабетанської будови, що не кажи… Жалко віддавати таку годящу здобич.
– Так ми ж його добряче покоцали, – заперечив Тодось. Харитон ковтнув тоніка, заглянув у кухля:
– Ну то й що. На нього можна Пріську напустити з Денискою Хватом. Ці з будь-якого металобрухту цукерку зроблять.
– Це точно, – погодилася Мар’яна. – А нашим шпигунам «Леопард» ні до чого. Принаймні мови про нього не було. Тобто його можна було б на додаток пустити, але тепер, коли хлопці приз за астербол взяли – навіщо? Ми цю операцію, вважайте, повністю відшкодували. Та й… «Калья», звісно, гарна, але все ж старувата та побита. «Термос» барахлить, вітрила часто в резонанс виходять, що ти не роби. Час їй вже на відпочинок.