Для зацікавлених, наразі лише для відвідувачів симпозіуму (хоча згодом залежно від фінансування ми сподіваємося на можливість оприлюднити це для ширшої публіки), ми з професором Вузлуватим Бродом підготували копію цих трьох матеріалів, поєднавши їх найкращим для оповіді, на нашу думку, чином. Можна витравити історика з оповідача, але оповідача з історика — ніколи! (Сміх, оплески.) Ми пронумерували розділи для зручності пошуку й посилань: можна не зазначати, що в оригіналах цієї нумерації ви не знайдете. Примірники цих копій можна отримати на стійці реєстрації; по одному в руки, будь ласка, не більше — кількість обмежена.
Зичу вам приємної подорожі в минуле, і поки ви будете там, поміркуйте над значенням загадкових позначок на підвіконні. Я припущу, що відповідність цих літер кільком ключовим іменам з наших матеріалів дуже красномовна, щоб не сказати більше.
Завершу свою доповідь іще одним захопливим елементом головоломки.
Слайди, які я зараз вам покажу, зображують статую, що нині стоїть у парку Бостон-Коммон. Джерела свідчать, що вона створена не в період Гілеаду: ім’я скульптора збігається з іменем митця, який активно працював у Монреалі через кілька десятиліть після занепаду Гілеаду, і статую мали перемістити на нинішнє місце через кілька років після завершення постгілеадського хаосу та Реставрації Сполучених Штатів Америки.
Схоже, що підпис називає саме головних дійових осіб наших матеріалів. Якщо це достоту так, то наші юні вісниці насправді змогли не лише розповісти свою історію, а й возз’єднатися з матір’ю та батьками і народити власних дітей та онуків.
Сам я вважаю цей підпис переконливим свідченням автентичності розшифрувань показань наших двох свідків. Колективна пам’ять часто підводить, це відомо, і велика частина минулого тоне в океані часу, щоб зникнути навіки. Однак час від часу вода відходить і дає нам змогу поглянути на приховані скарби, навіть якщо лише на мить. Хоча історія багата на нюанси і ми, історики, навіть не сподіваємося дійти одностайної згоди, я вірю, що принаймні в цьому ви зі мною погодитеся.
Як бачите, статуя зображує молоду жінку у вбранні Перлової Діви: завважте характерний капелюшок, низку перлів та наплічник. Вона несе букет дрібних квіток, у яких наш консультант з етноботаніки впізнав незабудки; на правому її плечі сидять дві пташки, схоже, споріднені з голубами.
Ось цей підпис. Літери пошкоджені негодою, на фото їх важко прочитати, тож я взяв на себе сміливість переписати їх ось на цьому слайді. Саме на цій ноті я й закінчу свою доповідь.
У ПАМ’ЯТЬ ПРО
БЕКУ (ТІТКУ ІММОРТЕЛЬ)
ЦЕЙ МОНУМЕНТ СПОРУДЖЕНО ЇЇ СЕСТРАМИ
АҐНЕС І НІКОЛЬ
ТА ЇХНЬОЮ МАТІР’Ю, ЇХНІМИ ДВОМА БАТЬКАМИ,
ЇХНІМИ ДІТЬМИ ТА ОНУКАМИ.
ТАКОЖ У ВИЗНАННЯ НЕОЦІНЕННОЇ СЛУЖБИ Т. Л.
НЕБЕСНИЙ БО ПТАХ ВІДНЕСЕ ТВОЮ МОВУ, А КРИЛАТИЙ РОЗКАЖЕ ПРО СЛОВО ТВОЄ.
ЛЮБОВ БО, ЯК СМЕРТЬ, СИЛЬНА.
Подяки
«Заповіти» писалися у багатьох місцях: у вагоні зі скляною стелею, який застрягнув на схилі через сель, на кількох кораблях, у численних готельних номерах, серед лісу, в центрі міста, на лавах у парках, у кав’ярнях, на славнозвісних паперових серветках, у записниках, на лептопі. Сель від мене не залежав, як і деякі інші події, що відбувалися в цих місцях. А от в інших була цілковито моя провина.
Але перш ніж «Заповіти» стали словами на сторінках, вони були частково написані у головах читачів їхньої попередниці, «Оповіді Служниці»: читачі все запитували, що ж було далі, після завершення роману. Тридцять п’ять років — чималий термін, аби подумати про можливі відповіді, і відповіді ці змінилися, як змінилося саме суспільство, ймовірності стали дійсністю. На громадян багатьох країн, включно зі Сполученими Штатами, нині діє значно більше стресових чинників, ніж три десятиліття тому.
Одне із запитань про «Оповідь Служниці», яке повторювалося неодноразово: як занепав Гілеад? «Заповіти» були написані у відповідь на нього. Тоталітарні режими можуть руйнуватися ізсередини, не спромігшись виконати обіцянки, що привели їх до влади; або ж можуть стати жертвами нападу ззовні; або ж і те, й інше водночас. Безпрограшного варіанта немає, адже в історії взагалі мало неуникного.
Передусім хочу подякувати читачам «Оповіді Служниці»: їхні допитливість і зацікавленість надихнули мене. Я дуже вдячна великій команді, яка оживила цю книжку у вигляді захопливого, майстерно зробленого телесеріалу від «MGM» та «Hulu», що завоював численні премії: Стіву Старку, Воррену Літлфілду та Деніелу Вілсону з продюсерського крила; шоуранерові Брюсу Міллеру та його надзвичайній команді авторів; талановитим режисерам та дивовижному акторському ансамблю, для якого це не просто черговий серіал: Елізабет Мосс, Енн Дауд, Самірі Вайлі, Джозефові Файнсу, Івонн Страховскі, Алексіс Бледел, Аманді Бруґел, Максові Мінгеллі та багатьом іншим. Серіал ушанував одну з аксіом роману: в ньому ви не знайдете подій, які не мали б прецеденту в історії.