Кожна опублікована книжка — робота колективу, тож я дуже вдячна дикій зграї редакторів та перших читачів з обох берегів Атлантики, які надзвичайно допомогли із цим експериментом у різні способи — від «Мені подобається!» до «Вам це з рук не зійде» та «Не розумію, поясніть». До неї входять Бекі Гарді з «Chatto/Penguin Random House U.K.»; Луїз Денніс та Марта Канья-Форстнер з «Penguin Random House Canada»; Нен Талезе та Лу-Енн Волтер з «Penguin Random House U.S.». Дякую Джесс Етвуд Ґібсон — вона безжальна — та Гезер Санґстер зі «Strong Finish» — демонічній технічній редакторці, яка чіпляється до кожної дрібниці, включно з тими, яких більше ніхто не помітив. І моя вдячність командам вичитки й випуску на чолі з Лідією Бюхлер та Лорейн Гайленд у «Penguin Random House U.S.» та Кімберлі Гезас у «Penguin Random House Canada».
Також дякую Тоддові Дауті та Сюзанні Герц з «Penguin Random House U.S.»; Джаредові Бленду та Ешлі Данн з «Penguin Random House Canada», а ще Френ Овен, Мері Ямазакі та Хлої Гілі з «Penguin Random House U.K.».
Моїм агентам на пенсії Фібі Лармор та Вів’єн Шустер; Кароліні Саттон та Кейтлін Лейдон, Клер Нозьєрес, Софі Бейкер та Джоді Фаббрі з «Curtis Brown»; Алексові Фейну, Девідові Сейбелу та команді «Fane Productions»; Ронові Бернстайну з «ICM».
Відділ спеціальних подяк: Скоттові Ґріффіну за консультування з питань мореплавства; Оберонові Зелл Рейвенгарту та Кірстен Джонсен; Мії Сміт, чиє ім’я з’явилося в тексті внаслідок аукціону на користь благодійного фонду «Свобода від тортур», та кільком учасникам Руху опору під час Другої світової війни з Франції, Польщі та Нідерландів, із якими я завела знайомство за ці роки. Аду було названо на честь тітки мого чоловіка — Ади Бовер Етвуд Бреннен, яка стала однією з перших жінок-провідниць мисливців та рибалок у Новій Скотії.
Дякую тим, хто допомагав мені котитися крізь час і нагадував, який сьогодні день, включно з Люсією Чіно з «O.W. Toad Limited» та Пенні Кавана; Ві Джею Бауеру, який розробляє й підтримує вебсайт; Рут Етвуд та Ральфу Сіферду; Евелін Ґескін, а також Майкові Стояну, Шелдону Шойбу, Дональдові Беннетту, Бобові Кларку та Дейву Коулу.
Дякую Колін Квінн, яка переконалася, що я виберуся з Письменницької Нори на дорогу; Сяолан Жао та Вікі Донґ; Меттью Ґібсонові, який виправляє всячину, та Террі Карману й «Shock Doctors» за те, що світло не згасає.
І, як завжди, Ґрему Ґібсону, моєму партнерові в численних чудових пригодах протягом вже майже п’ятдесяти років.
Про авторку
Марґарет Етвуд, чий доробок було опубліковано в більш ніж сорока п’яти країнах, — авторка понад п’ятдесяти художніх творів, поезій, критичних есеїв та графічних романів. На додачу до «Оповіді Служниці», яка нині стала визнаним телесеріалом, серед її романів «Котяче око» (роман потрапив до короткого списку Букерівської премії 1989 року), «На прізвисько Ґрейс» (лауреат премії Гіллер у Канаді та премії Монделло в Італії), «Сліпий убивця» (лауреат Букерівської премії 2000 року), «Трилогія Беззумного Аддама» та «Відьомське сім’я». Вона — володарка багатьох нагород, включно з Призом миру німецького книжкового ярмарку, Міжнародної літературної премії Франца Кафки, премії за видатні прижиттєві досягнення «PEN Club» США та премії за новаторство «Los Angeles Times». 2019 року її було нагороджено Орденом кавалерів пошани за внесок у літературу. Марґарет Етвуд живе в Торонто з письменником Ґремом Ґібсоном.