— Чого плачеш?
— Усе гаразд, — голос зрадливо тремтів.
— Не все гаразд, я ще не зовсім без клепки: якщо жінка плаче о першій ночі, то не може бути все гаразд.
Злата спробувала змінити тему:
— Я розбудила тебе.
— Ні, ти мене не розбудила, я сам прокинувся. Не чув, як ти телефонувала. А тепер не викаблучуйся, кажи, що сталося.
— Вино… — Вона не стрималась і розридалася.
— Що? — сердився старий. — Кажи, що сталось! Пляшка розбилася?
— Ні.
— То що тоді?
— Його вкрали, — крізь схлипи витиснула Злата. — У Борисполі. Вантажники.
Батько зітхнув:
— Мала, та годі тобі. Це просто вино.
— Це не просто вино! — Злата рвучко вдихнула, намірившись одним махом викласти все, що думає: — Я стільки мріяла про те, як привезу його! Я стільки… — проте не змогла, похлинулася.
— Я б їх повбивав, — проскрипів батько, — але… ну справді, Злато… це лише вино. — Він помовчав і додав: — Приходь у неділю на лазанью.
— Прийду.
— Обіцяєш?
— Так, тату. Я прийду…
Утім вона не прийшла. Наступного ранку директор представництва ООН в Україні запросив Злату на конференцію, присвячену цілям стійкого розвитку, і дівчина у вихідні готувала доповідь.
А в понеділок її батька не стало.
Лікар сказав: помер уві сні. Без болю, без мук, просто заснув і не прокинувся.
Третя ночі. Ярик дочекався, коли Лі провалилася в сон, нечутно встав із ліжка, захопив з підлоги ноут і навшпиньки прокрався до кухні.
Світло вмикати не став. Відкривши ноутбук, установив найнижчу яскравість екрана, потім зайшов на olx.ua, замість реєструватися авторизувався через акаунт на Facebook і вже за хвилину друкував оголошення:
Продаю фотокамеру «Canon 700D» з кітовим об’єктивом 18—55 мм. Бонус — пульт дистанційного керування. Ціна — 9000 грн. Торг.
Фотографії камери він заготував заздалегідь і тепер лише завантажив на сайт.
Опублікувавши оголошення, чоловік хвилин п’ять безцільно блукав сайтом. Ярик розумів, що навряд чи хтось відповідатиме йому о третій ночі, проте спати не хотілося, тож він переглядав інші такі оголошення, аж поки заснув, притулившись головою до стіни.
Прокинувся о шостій ранку. Продерши очі, здивовано роззирнувся, але потім, натрапивши поглядом на ноутбук, усе пригадав. Кілька секунд посидів, тоді важко підвівся, розім’яв занімілу шию й навшпиньки підступив до кімнатних дверей. Прислухався. Лілія ще спала. Повернувшись до кухні, засів за ноутбук.
У квартирі було холодно. Хотілося чогось гарячого, проте Ярик не наважився запалювати плиту, щоб не будити дружину. Натомість вивів ноутбук з режиму сну й несподівано побачив у вбудованому в OLX месенджері вхідне повідомлення. Клацнувши мишею, став читати.
Слава 05:26
Перепрошую, що турбую так рано. Це стосовно вашого оголошення. Цікавить ваш фотоапарат canon 700d 18-55mm. Готовий його купити, але за умови, якщо відправите сьогодні. Це терміново. Зв’яжіться зі мною, коли зможете.
Ярик зайшов на OLX-профіль покупця. Зареєстрований з 2014-го. Потім повернувся до чату й відписав:
Ярик 06:13
Доброго ранку. Можу надіслати сьогодні.
Покупець відгукнувся миттєво, так наче чекав за комп’ютером:
Слава 06:13
Ви не спите? Можна зателефонувати?
Ярик скоса перевів погляд на годинник у правому нижньому куті екрана, перевірив, чи на телефоні вимкнено звук, і відписав:
Ярик 06:13
Так.
Екран смартфона ожив майже відразу. Чоловік на секунду затримав погляд на номері, а тоді, затуливши рота долонею, відповів:
— Алло.
— Це Славік, стосовно фотоапарата.
— Так, я слухаю.
Ярик говорив упівголоса, і покупець збентежено уточнив:
— Усе гаразд? Я не заважаю?
— Ні, ні, слухаю вас.
— Ще раз вибачте, що так рано. Мені подобається ваша камера, але хочу запитати, ви з якого міста її відправлятимете?
— З Рівного.
— Чудово! Я з Житомира, а фотоапарат для батька. Він сьогодні приїжджає з Анголи.
— З Анголи? — не зрозумів Ярик.
— Так, він там перекладачем працює. Батько лише на один день і мріє про камеру. Якщо відправите сьогодні, я її беру. Якщо не зможете, тоді я не купуватиму, бо батько завтра ввечері вже повертається назад.
— Надішлю сьогодні, — сказав Ярик.
— Чудово! Житомир, «Нова пошта» № 3, Фоменко Святослав Юрійович. Мій номер вам висвітився.
— Так.
Обоє на кілька секунд замовкли, немовби не знаючи, що говорити. Ярик спробував завершити розмову:
— Тоді-і…
— У вас там написано «торг», — долинуло з динаміка.