— Докторе, не морочте нам голови, або так, або ні! — починає гніватися прокурор.
Я подаю йому знак опанувати себе й заходжуюся методично опитувати Патріке:
— Я бачу, ви знайшли у нього каміння в нирках?
— Так. Попри юний вік небіжчик був така собі фабрика каміння. Судячи з одного каменя, був він у сечовому міхурі, можна твердити, що в нього саме почався напад ниркової хвороби, з жахливим болем.
Я здогадуюся, куди він гне, і хапаюся за здогад:
— Морфій для знеболювання?
Патріке захоплено всміхається до мене, мов хоче сказати: «Ось людина, з якою можна говорити».
— Атож. У таких випадках і вдаються до морфію… Одначе Крістіанові Лукачеві впорснуто завелику дозу, дію якої було дуже важко передбачити для його організму.
Чую в собі нервове збудження, як перед стрибком у невідомість.
— З чого ви робите висновок, ніби йому впорснули морфій?
Доктор не бариться з відповіддю:
— Знаючи про знайдену ампулу, я, перш ніж робити розтин, уважно оглянув його шкіру, зокрема всі ті зони, де наркомани колються… тобто зони, легко досяжні для шприца… Бачте, нинішні колеги, мені хотілося з’ясувати, чи не був покійний наркоман. Так ось, мені вдалося знайти лише один однісінький слід під уколу, досить свіжий, на праній сідниці, куди він сам ніяк не міг сягнути рукою зі шприцом… Звідси випливає: морфій йому хтось упорснув…
Нарешті й прокурор подає голос:
— Окрім ампул, є таблетки, порошки…
Патріке заперечливо хитає головою: мені ясно, що йому не подобається Беріндеїв довід.
— Їх іще важче було б дістати. Ми ж не на Заході. Навіть якби була така змога, це коштувало б йому чималих грошей… дуже великої суми. І потім, мені здається, він був спокійний, діяльний, життєрадісний хлопець…
— Але гроші він мав… Тримав на ощадкнижці сімнадцять з половиною тисяч леїв, — нагадує прокурор.
На мить западає глибока мовчанка. Двозначність цього випадку не викликає жодних сумнівів. У кожному разі, мені так здається… Згідно з експертизою, хтось, безперечно, зробив йому укол. Причина: напад ниркової хвороби, кольки. А драма розігралася пізніше… Я порушую мовчанку.
— Впорснута доза могла викликати смерть? — запитую.
Патріке ствердно киває головою і відразу додає:
— Двозначність із того й випливає, що ми негодні з математичною точністю, як ви звикли, визначити причину смерті.
Зморений прокурор сідає. Під вагою його тіла жалібно рипить стілець. Він запрошує присісти й нас. Проте ні я, ні доктор не звертаємо уваги на його жест.
— Лікарю, засвідчена експертизою двозначність породжує три можливості, — кажу я, — тож прошу уважно мене вислухати…
В лікаря усмішка від вуха до вуха:
— Я, капітане, завжди слухаю вас дуже уважно.
— Отже, Крістіан Лукач мав напад ниркової хвороби. Він звертається до знайомого з проханням зробити укол. Той погоджується, але перебирає дозу, й доводить Лукача до стану коми. Злякавшись накоєного, — а цілком може бути, що саме цей знайомий і дістав морфій, — охоплений страхом, цей хтось інсценує самогубство… Варіант вірогідний?
Доктор киває головою, погоджуючись:
— Так, можливий варіант.
— Підемо далі. Згадувана особа робить укол і залишає Лукача в наркотичному стані… Думка про самогубство, прихована до слушного часу в підсвідомості Крістіана Лукача, виходить з-під його контролю, і той здійснює її… Теж вірогідний варіант?
Прокурор аж пожирає мене очима, наче я впав з неба і тим самим дав йому змогу познайомитися зі мною.
Доктор Патріке допускає і таку можливість:
— Привабливий варіант! Самогубство не з власної волі!
— І, зрештою, третій варіант: навмисне вбивство.
— І цей варіант непоганий, — висновує Патріке. — Якщо взяти до уваги, що всіма трьома варіантами доведеться займатися не Інститутові судової експертизи, а карному розшукові. — Він весело регоче. — Щодо мене, то я сказав усе, що мав сказати. А тепер слово за вами… Щоправда, випадок двозначний, але ви, маю в бозі надію, розплутаєте його!
Він бере портфеля, тисне нам на прощання руки і зникає, не криючи радощів, що скараскався нас.
— Добре бути медекспертом! — цілком серйозно заздрить йому прокурор. І зненацька вже іншим топом запитує:
— Слухайте, капітане, у ваших варіантах можна в’язи скрутити. Ви справді вірите в навмисне вбивство?
— Я однаково допускаю всі три варіанти.
— Тоді перед нами збіса складний злочин!
— З таким самим успіхом можна пристати й на перший варіант — нещасливий випадок. Або на другий — мимовільне самогубство.