— Мені не подобаються ваші займенники! — пробурмотів Вулф.
— Гаразд. Тоді скажемо так: «ми», «нас», «нам». Я теж звик до іншого.
Вулф похитав головою:
— Все це казна-що! — Кутики його рота скривилися.
Я втупився в нього й вигукнув:
— Якого дідька ви посміхаєтесь?
— Казна-що. Тут так: або — або. Ви самі сказали: довести, що того чоловіка вбили фебеерівці, — марна праця. Чудово. Тоді ми доведемо, що фебеерівці його не вбивали.
— Це нам вигідно. А далі?
— А далі побачимо. — Вулф простяг у мій бік руку. — Ось поміркуйте, Арчі. Ми з вами не мали нічого. Інформація містера Коуена — суща дрібниця, вона не давала нам навіть слабкої надії. А тепер завдяки містерові Кремеру ми дістали гарний горішок у вигляді нерозкритого вбивства, в яке серйозно вплутане ФБР, байдуже — його співробітники вчинили той злочин чи ні. Це явний виклик нашому вмінню і нашому хисту, якщо ми їх узагалі маємо. Безперечно, спершу ми повинні з'ясувати, хто вбив того чоловіка. Ви бачили Кремера і чули, як він про це розповідав. Він справді певний, що це справа рук ФБР?
— Певний.
— Справді?
— Він так гадає. І не байдужий до цього. Кремер називає ФБР «клятою зграєю» і «ватагою вбивць». Довідавшись, що на місці злочину побували три фебеерівці в той самий час, коли загинув Елтхауз, він, очевидно, відкинув решту версій. Але ж Кремер — досвідчений поліцейський, і якби там була інша ниточка, він би за неї вхопився. Одначе такої ниточки, видно, не виявилось. І справді, якщо Елтхауз був уже мертвий, коли в квартиру проникли фебеерівці, то чому вони про це не повідомили в поліцію? Звичайно, не називаючи себе і вже після того, як пішли з квартири. Однак вони чомусь вирішили за краще мовчати. Напрошується запитання: чому? Те саме й щодо кулі. Мало хто з убивць може додуматись, що куля пройшла навиліт, ударилася в стіну і впала на підлогу. А вони знайшли її і забрали з собою. Для такого стріляного вовка, як Кремер, це дуже важлива обставина. Тож мені й не дивно, що ви запитали, чи справді він певний.
Вулф звів на мене похмурий погляд і промовив:
— А хто цей Регг, про якого згадував містер Кремер?
— Річард Регг — найголовніший фебеерівець у Нью-Йорку. Він керує місцевим управлінням ФБР.
— Але ж він знає чи здогадується, що Елтхауза вбив хтось із його людей?
— Про це слід запитати в нього самого. Регг, може, й знає, що це зробив хтось із його людей, а може, й не знає — адже сам він там не був. Він не такий дурень. Вистачає в нього розуму й для того, щоб не вірити усьому, що йому доповідають підлеглі. А це має значення?
— Можливо. Можливо, навіть дуже велике.
— В такому разі, на мою думку, він або напевно знає, що Елтхауза вбили його люди, або вважає це ймовірним. А то він був би з Кремером куди відвертіший, коли той прийшов просити в нього допомоги. Часом ФБР любить зробити послугу місцевій поліції, коли це йому нічого не варто — скажімо, не вадить їхньому престижу. Крім того, Регг, певно, знає, що Кремер не став би заперечувати проти негласного обшуку фебеерівцями квартири Елтхауза. Адже поліція, як ви знаєте, робить це також. Отож можливо навіть, що куля лежить у шухляді самого Perra.
— А яка ваша власна думка? Ви згодні з містером Кремером?
— Дивне запитання з вашого боку. Ні я, ні ви поки що не можемо мати власної думки. Може, Елтхауза застрелив домовласник за те, що той не заплатив вчасно за квартиру. Або… або… або…
Вулф кивнув головою:
— В цьому ми й повинні розібратися. І почнете ви сьогодні ж, а з чого — вирішуйте самі. Може, з сім'ї Елтхауза. Його батько, Девід Елтхауз, якщо не помиляюсь, — дамський кравець?
— Так. Сьома авеню. — Я зліз із більярдного столу і став на ноги. — Оскільки нам краще, щоб убивцею виявився не співробітник ФБР, то, мені здасться, нас не повинно цікавити, який матеріал Елтхауз зібрав про ФБР.
— Нас цікавить усе! — Вулф зробив гримасу. — І якщо вам трапиться людина, з якою, на вашу думку, мені треба буде поговорити, ведіть її сюди. — Він знов зробив гримасу й додав: — її чи його.
— Охоче. Перший візит я складу в редакцію «Газетт». Перегляну там вирізки, а крім того, в Лона можуть знайтися які-небудь неопубліковані факти. А щодо зустрічі з вами, то як я приведу сюди й виведу звідси чужу людину? Може, вони стежать не тільки за парадними дверима, а й за чорним ходом?