Крісті: Це не означало вбивства всіх жидів, які там перебували. Адже Гітлер вважав, що більшовизм — жидівського походження, і всі комісари — жиди?
Хілберг: Це була пропаганда. Але такий був намір із самого початку, з 22 червня 1941 року.
Крісті: Таким чином, для Вас мова йде про предмет віри?
Хілберг: Ні, це не предмет віри, це впевненість.
Крісті: Чи можете Ви мені показати другий наказ Гітлера?
Хілберг: Я сказав, що була вирішальна директива Гітлера, викладена Герінгом у листі Гейдріху 31 липня 1941… Цей текст готував Ванзейську конференцію.
Крісті: Це був наказ або лист Гітлера?
Хілберг: Ні.
Крісті: Ви написали у Вашій книзі: "Гітлер віддав другий наказ". Чи так ні?
Хілберг: Саме так.
Крісті (вертається до значення слова "переселення" на Схід): "Чи означало це наказ знищити всіх жидів?" (4-855).
Хілберг: "Переселення" було синонімом депортації жидів до таборів смерті.
Крісті: Хіба не було плану депортації жидів на Мадагаскар?
Англійський історик Девід Ірвінг дав на процесі в Торонто інформацію про "остаточне вирішення", почерпнуту із джерел:
"Остаточне вирішення жидівського питання полягало в депортації жидів на різні території. Одним з варіантів був Мадагаскар, насамперед, після поразки Франції, але міць британського, а потім і американського флотів унеможливила реалізацію цього проекту.
Єдиний документ, який я маю, це запис телефонної розмови статс-секретаря Ламмерса з фюрером навесні 1942 року. Фюрер відповів Ламмерсу, що остаточне вирішення можливо тільки після закінчення війни.
Генріх Гіммлер писав гауляйтерам, що Гітлер дав йому наказ поетапно очистити Європу від жидів, із Заходу до Сходу. Це явно був наказ про депортацію (33.9351–9352).
Але не було ніякого наказу про знищення жидів. Такого наказу немає в жодному архіві у світі, включаючи жидівські архіви, які співпрацювали зі мною. Я повинен також підкреслити, що в британських архівах, де ми розшифрували німецькі коди частин СС, що діяли на східному фронті, навіть за допомогою англійських машин для розшифровки кодів нам не вдалося розшифрувати жоден код, яким Гітлер віддавав би наказ знищувати жидів" (33-9376).
Це могли зробити тільки історики, котрі нібито вміють читати між рядків і при перекладі дають волю своєму обуренню.
Адвокат Крісті процитував сторінку 651 книги Хілберга, де зазначене:
"У листопаді 1944 року Гіммлер вирішив, що із різних політичних причин жидівське питання можна вважати вирішеним і 25 листопада віддав наказ про демонтаж всіх установок для вбивства людей".
Джерело: свідчення Курта Бехера, 8 березня 1946. P.S.3762.
Хілберг визнав, що не було такого наказу Гіммлера. (4.861–864). "Бехер у своєму свідченні, імовірно, відтворював його по пам'яті, так що немає потреби використовувати в точності слова, ужиті Гіммлером" (4.867).
Знову: Хілберг сказав, що Бехер сказав, що Гіммлер сказав…
У результаті довгих історичних досліджень, проведених ученими різного походження під тиском критики ревізіоністів, директор Інституту сучасної історії Національного центру наукових досліджень пан Франсуа Бедаріда підбив підсумок цих робіт з "Оцінки числа жертв Освенціму": "Колективна пам'ять тримається за цифру 4 мільйони — ту, котра на підставі радянського звіту фігурувала дотепер в Освенцімі на пам'ятнику жертвам нацизму, однак у Єрусалимі музей Яд ва-Шем вказував, зі свого боку, що ця цифра набагато перевищує реальну".
Після війни за роботу узялися вчені. У результаті їх терплячих і ретельних досліджень з'ясувалося, що цифра 4 мільйони не має ніякої серйозної основи й не може бути збережена.
Трибунал, що спирався на свідчення Ейхмана, залишився при думці, що політика знищення привела до смерті 6 мільйонів жидів, з яких 4 мільйони загинули в таборах. Якщо опиратися на останні роботи та на саму надійну статистику, наведену в книзі Рауля Хілберга "Знищення європейських жидів" (Файяр, 1988), ми одержимо цифру загиблих в Освенцімі порядку одного мільйона. Сьогодні всі фахівці сходяться на загальному числі жертв від 950–000 до 1,2 мільйони".
Джерело: "Ле Монд", 23 липня 1990 року.
У дійсності в німецькому виданні своєї книги Ж.Прессак ще раз знизив цифру до 600000 і її перегляд, очевидно, не закінчений.
Проте й після того, як офіційне число жертв в Освенцімі-Біркенау знижено із чотирьох до одного мільйона, продовжують повторювати ту ж саму загальну цифру: 6 мільйонів знищених жидів. Дивна арифметика: 6–3=6.