Таким чином, ми не можемо стверджувати, що в той або інший момент в історії Бог постав перед історичною особистістю на ім'я Авраам і передав йому законне право володіння землею Ханаанською. З юридичної точки зору в нас немає ніякого дарчого акту за підписом "Бог", і в нас навіть немає причин думати, що сцени із книги Буття 17/1-8, 13/14-18 є відбиттям історичних подій.
Чи можна "додати актуальності" обітниці, даної патріархам? Якщо «то буде служити підтвердженням права на власність або виправданням політичних домагань, те, зрозуміло, немає.
Ніяка політика не має права привласнювати собі обітницю.
Не можна ніяким чином приєднатися до тих християн, які вважають старозавітну обітницю законним обґрунтуванням сучасних територіальних домагань держави Ізраїль".
Джерело: Всі ці тексти — уривки з виступів на прес-конференції, що відбулася 10 лютого 1975 року в Крє-Берар (Швейцарія) після колоквіуму з теологічній інтерпретації ізраїльсько-арабського конфлікту. Опубліковано в журналі "Етюд теоложік е реліжьєз" (Монпельє),1976, № 3.
Б) У тлумаченні жидівських пророків
Прес-конференція рабина Елмера Бергера, колишнього голови "Ліги за юдаїзм” у США:
"Неприпустимо для кого б те не було претендувати, начебто сучасне зміцнення держави Ізраїль — це виконання біблійних пророцтв і, отже, будь-які дії ізраїльтян, спрямовані на створення та збереження їхньої держави, заздалегідь схвалені Богом.
Сучасна політика Ізраїлю знищила або, щонайменше, затьмарила духовне значення Ізраїлю.
Пропоную дослідити два основних елементи пророчої традиції.
а) Насамперед, коли пророки закликали до відновлення Сіону, вони мали на увазі не землю, священну саму по собі. Абсолютним і безсумнівним критерієм пророчої концепції Спокути було відновлення Союзу з Богом, порушеного царем і його народом.
Пророк Михей говорить про це абсолютно ясно: " Слухайте ж, голови Якова та князі дому Ізраїля!.. ви ненавидите добре і любите зле… ви, що будуєте Сіон кров'ю і Єрусалим — неправдою… Сіон розораний буде, як поле, і Єрусалим стане купою руїн, гора ж, де храм, — горою, вкритою лісом." (Михей, III, 1-12).
Тому то, через вас, Сіон буде розораний, як поле, а Єрусалим стане звалищем, гора ж, де храм, — горою, вкритою лісом.
Сіон священний лише в тому випадку, якщо там панує Закон Божий. І це не означає, що всякий закон, виданий у Єрусалимі, священний.
б) Це не просто земля, що залежить від дотримання вірності Союзу: до народу, що знову оселився в Сіоні, пред'являються ті ж самі вимоги справедливості, праведності і вірності Союзу з Богом.
Сіону не можна досягти, опираючись на договори, союзи, військову силу або на військову ієрархію, що прагне панування над сусідами Ізраїлю.
…Пророча традиція ясно показує, що святість землі не залежить від її ґрунту та від її народу, від одного його присутності на цій території.
Священний і гідний Сіону лише божественний Союз, що виражається в поведінці народу, який вступив у цей Союз.
Сучасна держава Ізраїль не має ніякого права заявляти, начебто вона виконує божественний проект месіанської ери.
Це чиста демагогія ґрунту і крові.
Ні народ, ні земля самі по собі не святі і не заслуговують ніякого духовного привілею у світі.
Сіоністський тоталітаризм, що намагається підкорити собі весь жидівський народ, робить це шляхом насильства, перетворюючи цей народ у такий же, як і всі інші".
Джерело: Рабин Е. Бергер. Пророцтва, сіонізм і держава Ізраїль. Вид. Американських жидівських альтернатив сіонізму. Прес-конференція відбулася в Лейденському університеті (Нідерланди) 20 березня 1968 року.
Ігал Амір, убивця Іцхака Рабина, не волоцюга і не божевільний, а чистий продукт сіоністського виховання. Син рабина, студент-відмінник клерикального університету в Бар План біля Тель-Авіва, вихованець талмудичних шкіл, солдат елітарних частин на Голанських висотах, мав у своїй бібліотеці біографію Баруха Гопьдштейна (який кілька місяців назад убив у Хевроні 27 арабів під час молитви в гробниці Патріархів). Він міг бачити на офіційному ізраїльському телебаченню великий репортаж про групу Зіял ("воїни Ізраїлю"), що присяглася на могилі засновника політичного сіонізму Теодора Герцля "знищити кожного, хто поступиться арабам "землею обітованою" Юдеї і Самарії" (сучасна Цізіорданія).