"І пішов Ісус і всі Ізраїльтяни з ним з Лахіса до Еглону. і передав Яхве Лахіс у руки Ізраїлю… І взяли його в той же день, і вразили його мечем, і все дихаюче, що перебувало в ньому… І пішов Ісус і всі Ізраїльтяни з ним з Єглона до Хеврону… І нікого не залишив, хто уцілів би".
(Книга Ісуса Навина, X, 34.)
9 квітня 1948 року Менахем Бегін із збройною групою Іргун винищив 254 жителя села Дейр-Ясина — чоловіків, жінок і дітей.
Ми досліджуємо подібне скам'яніння міфу в історії та претензії на використання цієї "історичної халтури" для виправдання політики лише в одному випадку: коли в знаряддя перетворюються біблійні розповіді, оскільки вони не перестають відігравати вирішальну роль у розвитку Заходу, прикриваючи його найкривавіші дії, починаючи від переслідування жидів римлянами а потім християнами та закінчуючи хрестовими походами, інквізицією, священними союзами, колоніальним пануванням "богообраних народів", аж до політики держави Ізраїль, що включає у себе не лише експансію на Близькому Сході, але й тиск його лобі, самого потужного серед інших у самій потужній із всіх держав — США, відіграє першорядну роль в американській політиці світового панування та військової агресії.
Біблія містить, крім розповідей про масові вбивства за наказом "Бога воїнств", великі пророцтва Амоса, Ієзекіля, Ісаї і Іова, аж до оголошення "нового союзу" з Данилом.
Цей новий союз (Новий завіт) наклав свій відбиток і на самий великий переворот в історії людей і богів — пришестя Ісуса, у якому, як учать Батьки Східної церкви, "Бог став людиною, щоб людина могла стати Богом". Потім відбулося, з вини Святого Павла, повернення до традиційного поняття про всемогутнього Бога, який управляє ззовні, з небес, життям людей і співтовариств, але вже не через жидівський "закон", а через християнську "благодать", що як зовнішня сила настільки ж руйнівно діє на людське почуття відповідальності: "Бо спасенні ви благодаттю через віру, і це не від вас, це дар Божий" (Ефесян 2:8-9).
Ми не трактуємо Біблію в цілому, а тільки ту її частину, якою надихаються сьогодні теократичний ізраїльський режим і сіоністський рух: Тору (християни називають її П'ятикнижжям, маючи на увазі п'ять перших книг Буття, Вихід, Левіт, Числа і Повторення закону) і так звані "історичні" додатки до неї: книги Ісуса Навина, Суддів і Царств. У жидівську Тору не входить пророча критика, яка постійно нагадує, що союз Бога з людьми умовний і універсальний, пов'язаний з дотриманням Божих законів і відкритий для всіх народів і всіх людей.
Тора (П'ятикнижжя) і "історичні" книги, як довели тлумачі вже більше століття назад, являють собою письмову компіляцію усної традиції, складену літописцями IX століття до н.е. та переписувачами Соломона, головною метою яких було дати законне обґрунтування завоюванням Давида і його імперій (історичне існування якої неможливо довести, оскільки від її не залишилося ні археологічних слідів, ні документів — нічого, крім біблійних розповідей. Перша подія, підтверджена в історії інших країн, стосується Соломона, що згадується в ассірійських архівах).
Дотепер немає жодних сторонніх джерел, які дозволили б перевірити історичність біблійних оповідань. Наприклад, археологічні розкопки в Урі, в Іраку, дали нам не більше інформації про Авраама, чим розкопки руїн Трої — про Гектора або Пріама.
У книзі Чисел (XXXI, 7-18) нам розповідається про подвиги "синів ізраїлевих", які, перемігши мідіянітян, "як повелів Господь Мойсею, позабивали кожного чоловічої статі", "дружин взяли в полон" і "всі міста їх спалили". Коли вони повернулися до Мойсея, " розгнівався Мойсей. І сказав їм: для чого ви залишили в живих всіх жінок? Отже, убийте всіх дітей чоловічої статі і всіх жінок та всіх жінок, що пізнали чоловіка на подружньому ложі, убийте. А всіх дітей жіночої статі, які не пізнали подружнього ложа, залишіть у живих для себе" (14–18).
Спадкоємець Мойсея Ісус Навин систематично продовжував після завоювання Ханаана ту ж політику "етнічних чисток" за наказом Бога воїнств. "У той же день взяв Ісус Макед і вразив [його] мечем і царя його, і піддав закляттю їх і все, що дихає, що знаходилося в ньому: нікого не залишив, хто вцілів би [й уник]; і вчинив з царем Македським так само, як учинив з царем Єрихонським. І пішов Ісус і всі ізраїльтяни з ним з Македа до Ливни і воював проти Ливни; і віддав Господь і її в руки Ізраїля, [і взяли її] і царя її, і знищив її Ісус мечем і все, що дихає, що знаходилося в ній: нікого не залишив у ній, хто вцілів би [й уник], і вчинив з царем її так само, як учинив з царем Єрихонським..