У цю мить з'являється двоє наших співробітників у формі і беруть під охорону вагон-ресторан. Один з них мені знайомий, це він, за нашим планом, повинен був зайти не криючись у вагон-ресторан.
Я підходжу до нього, і він мені шепоче:
— Товариші з'явилися в останній момент. Ми вирішили, що вашим планам вони не зашкодять.
— Будемо сподіватися, — не дуже впевнено відповідаю я і додаю: — Зайдіть і попередьте офіціантку, я її чекатиму, де умовилися.
Молодий лейтенант спритно стрибає на площадку вагона і зникає за дверима.
А я запитую другого співробітника:
— Звідки товариші, які провели операцію?
Він називає мені номер міського відділення міліції.
Через декілька хвилин до кімнати на вокзалі, де я чекаю, заглядає невисока повна дівчина і насторожено запитує:
— Можна?
— Якщо ви Галя, — посміхаючись, відповідаю я і підводжусь їй назустріч. — А ви Галя?
— Ага, — всміхається і вона у відповідь. — А іще я лейтенант Воронцова.
І хоч ця білозуба посмішка дуже її прикрашає, в очах дівчини настороженість не зникає.
Я простягаю їй своє посвідчення. Галя досить доскіпливо його вивчає, після чого погляд її пом'якшується і в ньому вже світиться відверта приязнь.
Вона, до речі, виявляється дуже спостережливою, пам'ятливою та винахідливою.
Галя не тільки підтверджує уже відомі нам факти розкрадання продуктів, спекуляції, а й називає мені прізвища людей з поїзної бригади, які все це знають і можуть підтвердити. Галя повідомляє і два надзвичайно важливих для мене факти. Виявляється, Горбачов продавав дорогою речі, причому речі жіночі. Про це Галі розповіли жінки з поїзної бригади.
А дві останні речі Горбачов продав уже при Галі. Одну з них він одразу запропонував їй. Вона була дуже зручним покупцем для нього: адже наступного дня її уже не буде в Москві. Галя купувати цю кофтинку, природно, не збиралася, але, немовби вагаючись, показала її ще двом жінкам-провідницям. Одна з них усе ж таки вирішила придбати для доньки.
Другу річ, плаття, Горбачов при Галі продав іншій провідниці. Та довго і ревно торгувалася з ним, прозоро натякаючи, що знає, про нечистий шлях, яким це плаття потрапило до Горбачова. І той нарешті, злякавшись, продав їй плаття мало не вдвоє дешевше, ніж збирався. А провідниця потім сміялася і хвалилася, як вона вдало настрахала Горбачова, добре знаючи його звички.
Галя називає мені прізвища обох провідниць. Першу, бачу, їй жаль, а другу анітрохи. Справа в тому, що, коли обидві речі виявляться краденими, їх доведеться конфіскувати.
А Галя несподівано закінчує:
— Обидві речі з вашої орієнтировки. У мене око пильне. Можете навіть не сумніватися.
— Це ми зараз перевіримо, — приховуючи хвилювання, кажу я і показую копію нашої орієнтировки.
Галя, присунувшись до мене, пробігає список очима і, не вагаючись, тиче пухленьким, яскраво наманікюреним пальцем у два рядки в довгому переліку вкрадених речей.
— Ось, точно! — вигукує вона і переможно дивиться на мене. — Не зійти мені з цього місця!
— Ну, Галинко, якщо це так, то я не знаю, як вас і винагородити, — кажу я.
Еге ж, якщо це так, то Горбачову немає куди подітися. Це саме те, чого не вистачало мені для допиту, для перемоги у цьому допиті.
Я дивлюсь на годинник. Майже дванадцята ночі. Однак треба діяти. Галя попередила: друга провідниця, здається, має намір продати те плаття. Тоді зникне найважливіший доказ проти Горбачова. Отже, часу втрачати не можна. Поїзд прийшов до Москви лише сорок п'ять хвилин тому. Значить, провідниці ще не прибрали вагони, не здали білизну, вони ще в поїзді, що стоїть десь неподалік на запасних коліях. Треба встигнути застати їх там.
— Нічого не знаю! — різко заявляє мені Горбачов наступного ранку, коли я разом із слідчим викликаю його на допит. — Нічого не знаю і знати не бажаю! Провокація! Я буду скаржитись!
— Ну, що це за позиція, — посміхається слідчий. — Інший на вашому місці досконально з'ясував би, не тільки в чому обвинувачують, але й чим обвинувачення доводять. А потім уже вирішував би, скаржитися йому чи, може, захищатися.
Горбачов важко розвалюється на стільці, огрядний, брезклий, у нього поголена до блиску велика голова, одутле бабське обличчя і живі, вельми кмітливі очі.
— Ну, гаразд, — милостиво погоджується він. — Давайте, що у вас там є.
Примружившись, він дивиться мені просто в очі.
— Слідчий, — кажу я, — пред'явить вам обвинувачення у розкраданні продуктів, у спекуляції, у підробці документів та прихованні минулих судимостей.