Більш за всіх задоволений моїм відкриттям Саша Грачов, наш слідчий, якого призначено вести справу Горбачова; Горбачов, звичайно ж, сам вчинив крадіжку, почувши від вантажників про загибель Віри. Таким чином, найзагадковіші події мають часом найпростіше пояснення.
— Хоч би що говорили, а дечого і ми все ж таки досягли, Федоре Кузьмичу, якщо бути об'єктивними, — каже Петя. — Версію з убивством Віри ми відпрацювали. Її тепер спокійно відкинути можна.
— Неточно висловлюєшся, — докірливо поправляє його Кузьмич. — Ми відпрацювали версію вбивства з пограбуванням, і її справді можна відкинути. Але версія вбивства, припустимо, з ревнощів або помсти залишилася. Тут ми ще нічого не довели. І залишилася, звичайно, версія самогубства. А тут, як тобі відомо, є така стаття, як доведення до самогубства. Ні, любі мої, роботи у нас з цією справою ще вистачить, не турбуйтесь. Через що ця дівчинка загинула — про все ми повинні довідатися до кіпця. І закон цього вимагає, і совість, до речі, теж.
— Треба шукати людину, яку Віра кохала, ось що, — рішуче кажу я. — Нічого іншого не придумаєш.
— Як звуть — не знаємо, де живе — не знаємо, ким працює — теж не знаємо, — сумно перераховує Петя.
— Ну, гаразд, — закінчує Кузьмич. — Видно, доведеться тобі, Лосєв, вирушати до Тепловодська. — І, посміхнувшись, додає: — На поправку здоров'я.
— Коли б він там останнє не втратив, — похмуро кидає Петя. — Щось не подобається мені той хлопець на фотографії.
Розділ VII
КУРОРТНЕ ЖИТТЯ
Отже, у мене попереду знову далека дорога, відрядження. Цього разу в зовсім новому для мене плані, тобто — з незвичайним прикриттям: хворий, який приїхав лікувати виразку шлунка.
Ми з Кузьмичем довго обмірковували цю проблему. Можна, звичайно, приїхати у відрядження і поселитися в готелі. Але це тільки ускладнить моє завдання. Адже мені треба потрапити до санаторію не за службовим посвідченням, не для офіційного розслідування. Мені необхідно знайти там людей, які пам'ятають Віру або того хлопця у білій сорочці, знайти серед лікарів, сестер, санітарок, офіціанток, серед хворих, котрі приїздять у цей санаторій не перший рік. А може, мені так пощастить, що я знайду кого-небудь із тих, хто знятий на фотографії разом з Вірою. І всі ці люди мають бути зі мною відвертими не тому, що вони готові допомогти слідству; такий характер відвертості для мене недостатній. У цьому випадку людина відчуває мимовільну скутість, підвищену відповідальність за кожне слово, тут зникають різні припущення, здогади, сміхотворні або такі, що здаються незначними, деталі, дрібні події. Все це можна згадати і розповісти тільки тоді, якщо перед тобою звичайна й випадкова людина, яка нічого не випитує, не занотовує і ти не мусиш контролювати кожне своє слово і відповідати за нього. У такому разі, нічого кращого не вигадати, аніж стати таким, як усі, лікуватися, відпочивати, знайомитись і гомоніти з усіма й про все.
У нашій справі потрібне контактування, вміння одержати потрібну інформацію, вміння привернути до себе людей. І те, що ти не можеш сьогодні сказати їм усе про себе та про свою роботу, анітрохи не повинно відгороджувати тебе від цих людей, навіть у твоїй свідомості. Адже твоя робота — для них, заради них, й усвідомлення цього знімає будь-яку внутрішню ніяковість за вимушений, але для будь-кого з них безпечний, обман.
Звичайно, офіційний шлях набагато простіший, і може здатися, що ми стріляємо з гармати по горобцях. Подумаєш, якийсь там хлопець у білій сорочці! Чи варто починати заради нього таку складну комбінацію? Але ми шукаємо цього хлопця тому, що він підозрюється у вбивстві, і для такого випадку офіційний шлях — це сітка з дуже великими чарунками; через неї вислизне від нас багато потрібних нам людей.
Однак організувати таке відрядження не просто. І цілий день я витрачаю на ці справи.
А надвечір лунає телефонний дзвінок. На мій подив, телефонує Меншутін.
— Здрастуйте, Станіславе Христофоровичу, — кажу я якомога привітніше. — Чим можу бути корисним?
— Корисним? — з обуренням перепитує Меншутін. — Ви мене просто дивуєте, шановний Віталію Семеновичу.
— Що сталося?!
— Як що сталося? А Віра? Та ми тут усі божеволіємо! Вже мало не два тижні провадиться слідство, а ви не розв'язали найелементарнішого питання. Куди це годиться! Ні, Віталію Семеновичу, даруйте мені, але так працювати не можна. Весь колектив схвильований. Він чекає від вас відповіді: що сталося, кінець кінцем? Молода, загалом здорова, життєрадісна дівчина з нормальною психікою не може покінчити з собою. У наших умовах до цього немає і не може бути підстав! Це ви, сподіваюсь, розумієте? Виходить, сталося вбивство. Це ж логічно! Треба тільки вміти думати. Ну, а вбивство може статися з різних причин. Давайте ж розглянемо ці причини. Я готовий вам допомогти.