Того ж дня на всі три адреси, точніше, на адреси наших відділів там надсилаються доручення перевірити оперативним шляхом, тобто не викликаючи ні в кого побоювань і підозри, у зазначених колгоспах та радгоспі фінансові документи, щоб виявити суми, сплачені громадянинові Меншутіну, а також причини цих виплат.
Увечері, коли ми, як звичайно, підбиваємо підсумки зробленого за день, Едик насмішкувато каже:
— Тепер ви розумієте, чому один з моїх клієнтів у хвилину відвертості мав нахабство сказати мені: «І при соціалізмі можна жити, шановний Едуарде Монуковичу, треба тільки добре вивчити його закони». — «Вивчити його закони вам доведеться тепер, кажу. — Досі ви вивчали тільки щілини в них». Отакий тип! Це вам не який-небудь квартирний злодій або бандит. Це освічена, начитана людина, тиха, ввічлива, лагідна, до того ж із шаленою винахідливістю та без будь-якої крихти совісті й жалю до ближнього. Ось і ваш такий. Тільки він не лащиться, він усіх повчає. Теж непоганий прийом. Навіть небезпечніший за інші.
Так, ми з Валею це чудово розуміємо. Адже ми не новачки, і з «клієнтами» Едика нам уже доводилося стикатися.
— Машину, пройдисвіт, тільки-но купив, — кажу я.
— Дріб'язок, — махає рукою Едик. — Кого зараз цим здивуєш? Ми копнемо глибше, почекайте. У нього, дивись, десь і будиночок є на два поверхи, кам'яний, з садком, на матір або тещу оформлений. Кілометрів так за сто під Москви у якому-небудь мальовничому сільці. Та в нього і крім будиночка дещо знайдеться, ще дивніше, приготуйтесь.
І ми готуємось ні з чого не дивуватися.
А наступного дня у Валі Денисова відбулася дуже цікава і важлива зустріч.
Валя зайняв номер у тому самому готелі, що і представник південного радгоспу, і вже ввечері познайомився з ним у кафе на третьому поверсі, де той, втомлений та засмиканий, мляво вечеряв у межах своїх командировочних коштів. Стриманий і небалакучий Валя, якщо треба було, міг перетворюватися на компанійську і веселу людину. Незабаром за столиком уже точилася цілком дружня і довірлива розмова, заради якої у складчину було навіть узято пляшечку коньяку.
— Дай пораду, Митю, — звернувся Валя до нового приятеля. — Що робити? Як почати? Адже ти через усе це вже пройшов. Адже ти всього добився.
І показав офіційний лист «свого» колгоспу з проханням виділити йому деякі вкрай необхідні транспортні засоби.
Митя зітхнув, почухав за вухом і сказав, сумно глянувши Валі в очі.
— Є, Валю, там одна акула. Але з порожніми руками до нього краще не потикайся.
— А якщо напрямки, як належить?
— Напрямки, сам знаєш, коли ще буде і що. А цей усе, що треба, за п'ять днів оформить. Ось як мені, — він знову зітхнув. — Потім, звичайно, за два тижні не відмиєшся. Але що робити? Моє начальство з мене теж голову разом із зачіскою знімає. Адже потрібна техніка, хоч плач. От мені цю акулу і показали. А вже зажерливий! Віриш, на його машині кудись поїхали, так я за бензин йому заплатив. Ну, а ця писулька нічого, голубе, не варта. — Митя показав на клопотання колгоспу.
— Як же тоді?
— Тут, брате, ціла механіка. Вам треба мати клопотання обласного управління «Сільгосптехніки», зрозумів? А вони так просто його не дадуть. У них уже всі фонди давно вибрані. Їм уже сто разів після цього відмовлено. Значить, що? Значить, ти повинен в обласному управлінні своєму довести, що техніку тобі дадуть, саме тобі для твого колгоспу. Зрозумів?
— Як же я доведу? — сумно спитав Валя.
— От, от, це, голубе, і є перший фокус… — Митя розпалився. Завжди, знаєте, приємно повчати ближнього, демонструвати свою перевагу, свою кмітливість та досвідченість. І Митя значуще, водночас лукаво продовжував: — Ти спершу одержиш від тієї самої акули лист до обласного управління. Офіційний, на бланку, за підписами, все, як годиться. Так, мовляв, і так. Є певна можливість задовольнити як виняток.
— Він сам цей лист і напише?
— Ні-ні. Зовсім інший главк напише. А його справа — коли в обласного управління відповідне клопотання прийде, — кидати тобі, що потрібно.
— Що ж, мені, значить, у іншому главку іще одну акулу шукати треба? — злякався Вали.
Митя поблажливо поплескав його по плечу.
— Хе! І як таке теля у такій справі присилають, дивуюсь, їй-богу. Ну, навіщо тобі лізти до іншого главку? Я ж сказав: це перший фокус акули тієї. Він цей лист тобі сам організує, зрозумів? А потім сам-таки тобі й техніку, яка вам потрібна, передасть. Коли ти клопотання з обласного управління принесеш.
— Незрозуміло, хоч убий, — покрутив головою Валя. — Адже кожна гайка у нас заздалегідь планується, кому, скільки, чого. Так? І ти сам кажеш, кожна організація свої фонди вже вибрала. Звідки ж тоді твоя акула бере вільну техніку?