РЕЦЕНЗЕНТИ:
Алейніков Г.І. – заступник голови судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області, к. ю. н.;
Денисов С.Ф. – начальник кафедри кримінального права та кримінології факультету з підготовки слідчих Запорізького юридичного інституту ДДУВС, к.ю.н., доцент, полковник міліції
Вступ
Про виникаючі труднощі при застосуванні амністії суддями свідчить той факт, що кожен раз, коли законодавець приймає черговий закон про амністію, Верховний Суд України направляє в суди рекомендаційні листи щодо порядку застосування цього акта амністії, але судових помилок при цьому не зменшується. Про це свідчить, як практика Верховного Суду України, так і практика апеляційного суду Запорізької області.
Аналіз судових помилок свідчить про те, що судді місцевих суддів припускаються помилок, насамперед при визначенні підстав та передумов застосування акта амністії, при відмежуванні звільнення особи від кримінальної відповідальності від звільнення особи від покарання, при застосуванні акта амністії на різних стадіях кримінального процесу, а також при застосуванні амністії при сукупності злочинів чи вироків. Одною із головних причин цих помилок є недосконалість та суперечливість як діючого кримінально-процесуального кодексу України, так і конкретних законів України “Про амністію”, в тому числі і Закону України “Про застосування амністії в Україні”.
Даний науково-методичний посібник підготовлено на основі аналізу судових помилок на підставі чинного кримінального, кримінально-процесуального законодавства України, законів України про амністію, рекомендаційних листів щодо порядку застосування амністії з Верховного Суду України, а тому він відрізняється від інших наукових видань насамперед тим, що в ньому розглядаються конкретні кримінальні справи і по ним даються суддям конкретні рекомендації по застосуванню амністії.
Мета цього посібника є надання юридичної та методичної допомоги суддям по правильному застосуванню актів про амністію, що дозволить їм зменшити кількість судових помилок при звільнені осіб від кримінальної відповідальності чи покарання на підставах законів про амністію.
Ми усвідомлюємо те, що не розглянули та не дали вичерпаної відповіді на всі спірні питання, які виникають в судовій практиці при застосуванні амністії. Тому просимо всіх суддів місцевих судів Запорізької області направляти на адресу апеляційного суду Запорізької області: 69000 м. Запоріжжя, пр. Леніна, 162, судді Білоконеву В.М. або за телефоном 8 (612) 289-45-27 питання, що у них виникають при застосуванні амністії для врахування при перевиданні в майбутньому даної роботи.
Даний науково-методичний посібник рекомендований в першу чергу суддям місцевих суддів. Разом з тим, він може бути корисним як працівникам прокуратури, які підтримують державне обвинувачення в судах, так і адвокатам, які захищають інтереси підсудних, а також всім юристам, студентам юридичних факультетів які цікавляться питаннями застосування амністії.
Розділ 1. Критичний аналіз сучасних законів України про амністію
В теперішній час питання застосування судами амністії в Україні відображені в ч. 3 ст. 92 Конституції України, в Законі України “Про застосування амністії в Україні”[1], в ст. ст. 44, 74, 85, 86 КК України (далі – КК), в ст. 6 КПК України (далі – КПК). Крім того, питання застосування актів амністії відображені в конкретних законах про амністію. (Враховуючи обмежений об’єм цієї праці, об’єктом аналізу в цілому будуть закони про амністію, прийняті Верховною Радою України після набрання чинності Кримінального кодексу України 2001 р.).
1) Почнемо аналіз з передостаннього Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р.[2], оскільки на думку суддів, його застосування на практиці викликало найбільші труднощі.
По перше, в цьому законі находиться багато статей, які суперечать одна одній:
а) в ст. 2 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. вказано, що особи зазначені в ст. 1 цього Закону, звільняються від покарання за умисні злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років, якщо на день набрання чинності цим Законом вони відбули не менше половини призначеного строку основного покарання.
В п. “б” ст. 5 вищевказаного Закону зазначено, що засудженим за умисні злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше дванадцяти років, скоротити на третину невідбуту частину покарання, якщо на день набрання чинності цим Законом вони відбули не менше половини призначеного строку основного покарання.
1
Закон України “Про застосування амністії в Україні // Відомості Верховної Ради України – 1996. – № 48. – Ст. 263 (з подальшими змінами і доповненнями).