є) осіб, які на день набрання чинності цими Законами у встановленому порядку визнано хворими на туберкульоз, онкологічне захворювання та інші тяжкі хвороби, що перешкоджають відбування покарання;
ж) учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Звільненню від покарання або пом’якшення призначеного покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, підлягають засуджені особи котрі як зазначені у статті 1 вищевказаних Законів, так і не зазначених у цій статті нормативних актів. Крім того, відмінність між звільненням від кримінальної відповідальності та звільненням від покарання проявляється також у тому, що при звільненні від кримінальної відповідальності особа не вважається судимою, а звільнення від покарання – судимість як правило не знімає[22].
Таким чином, можна зробити висновки:
1) звільнення від покарання – це відмова держави у випадках, передбачених законами України про амністію, від реальної кримінальної відповідальності, тобто від покарання або його відбування чи подальшого відбування, стосовно всіх осіб, які вчинили злочини і вироки відносно яких набули законної сили;
2) звільнення від кримінальної відповідальності – це відмова держави у випадках, передбачених законами України про амністію, від потенційної кримінальної відповідальності, відносно певної категорії осіб (зазначених у статті 1 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р., Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. та Закону України “Про амністію” від 11 липня 2003 р.), які вчинили злочин, щодо обмежень їх певних прав і свобод, визначених КК України, шляхом закриття кримінальної справи.
Оскільки, згідно з ст. 9 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р. згоду на застосування амністії може давати тільки обвинувачений, підсудний або засуджений, звільнення від кримінальної відповідальності може мати місто в період, коли слідчий органів дізнання чи досудового слідства винесе мотивовану постанову про притягнення цієї особи як обвинуваченого і до набуття законної сили обвинувальним вироком суду, так як згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 р. “саме з дня набуття законної сили обвинувальним вироком суду і починається реальна кримінальна відповідальність”[23]. “Після цього мова може йти лише про звільнення від покарання. Отже, день набуття законної сили обвинувальним вироком є межею, що розділяє звільнення від кримінальної відповідальності і звільнення від покарання[24].
І останнє, про актуальність питання про відмежування звільнення особи від кримінальної відповідальності та від покарання в нинішній час свідчить законопроект, запропонований Верховним Судом України в якому пропонується відмовитися від застосування інституту звільнення від кримінальної відповідальності на підставі закону України про амністію, залишивши можливість такого звільнення лише від покарання після судового розгляду кримінальної справи[25].
Розділ 3. Правові підстави та умови звільнення осіб від кримінальної відповідальності чи покарання на підставі законів України про амністію
Перед тим, як розглядати правові підстави та умови звільнення осіб від кримінальної відповідальності чи від покарання на підставі законів про амністію, слід зазначити, що стосовно доцільності існування амністії як правового явища серед юристів існують різні точки зору. В Україні по цьому питанню протилежних точок зору придержуються Т.І. Присяжнюк та Ю.В. Баулін. Перша виходить з того, що прийняття акту амністії “є порушення принципу рівності громадян перед Законом, оскільки диференціація визначених у КК і Законах про амністію підходів до звільнення осіб від кримінальної відповідальності є необґрунтованим”[26]. На думку останнього, “амністія.... має на меті не тільки звільнення певної кількості осіб від кримінальної відповідальності, а й демонстрацію державою реалізації принципу гуманізму економії кримінально-правових заходів протидії злочинності тощо”[27].
У зв’язку з цим важко не погодитися з О. Литвак та О. Палійчук у тому, що перш, ніж визначати позитивне чи негативне ставлення до інституту амністії, необхідно його проаналізувати в розрізі вивчення причин та умов злочинності, особи амністованого, запобігання вчиненню нових злочинів особами, звільненими на підставі акта про амністію, а також у контексті соціальної адаптації амністованих. Лише врахувавши всю сукупність наведених вище характеристик та визначивши якісний вплив інституту амністії на все українське суспільство, можна вести мову про позитивні або негативні фактори існування такої особливої процедури звільнення від кримінального покарання, як на підставі акта про амністію[28].
22
Школа С.М. Кримінально-правові проблеми застосування амністії та здійснення помилування в Україні. – Дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук. – К., 2004, с. 77.
23
Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року // Вісник Конституційного Суду України. – 1999. – № 5. – С. 7-13.
25
Насадюк О. Обхідний маневр від ВСУ // Судовий випуск. Юридична практика. – 2008. – 27 травня. – С. 5.
26
Присяжнюк Т.І. Проблеми застосування амністії в Україні // Вісник Верховного Суду України. – 2007. – № 9. – С. 40.
28
Литвак О., Палійчук О. Кримінопенологічний аналіз амністії та помилування // Право України. – 2008. – № 4. – С. 92.