2) Умови вчинення злочину сформульовані не тільки позитивно, а і негативно. Так, згідно до п. п. «в» і «є» Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р., п. п. “б” і “г” ст. 1 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. та з ст. 9 Закону України “Про амністію” від 11 липня 2003 р. звільненню від покарання підлягають особи, які мають неповнолітніх дітей, або дітей інвалідів незалежно від їх віку, одного чи обох батьків, які досягли 70 – річного віку, або визнані інвалідами 1 групи, за умови, що ці злочини не посягають на життя, здоров’я, честь, гідність чи інші охоронювані законом права та інтереси цих дітей або батьків (ст. 7 цих Законів).
3) У законі про амністію, як правило, вказується лише на закінчені злочини, вчинені одноособово, на які поширюється дія цих законів, але відповідно до ч. 1 ст. 11, ст. 13, ст. 26, ст. ст. 32-34 передбаченими КК визнаються також незакінчені злочини; злочини, вчинені у співучасті, а також множинність злочинів. Всі вони можуть виступати елементом передумови звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі акта амністії[35]. Таку ж точку зору займає і Верховний Суд України, який в п. 2 своєї постанови Пленуму від 23.12.2005 р. № 12 “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності”.... відзначив, що умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного умисного злочину, незалежно від того, закінчено його чи ні, вчинений він одноособово чи у співучасті[36].
4) Інколи умови застосування акту про амністію залежать від форми вини – умисно чи з необережності було вчинено злочин. Так, згідно п. “в” ст. 5 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. скороченню підлягає на третину невідбута частина покарання особам, засудженим до обмеження волі чи позбавлення волі на певний строк, які не підлягають звільненню від покарання на підставі статей 1-4 цього Закону, засудженим за злочини, вчиненні з необережності, які вчинені вперше, якщо на день набрання чинності цим Законом вони відбули не менше третини призначеного основного строку покарання.
5) Обов’язковою умовою застосування закону про амністію є вчинення особою злочинів до дня набрання чинності закону про амністію включно (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про застосування амністії в Україні”). Так, якщо Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р. був офіційно проголошений 26 грудня 2008 року, то під його дію підпадають особи, які вчинили злочини, передбачені цим Законом, до 24 годин 26 грудня 2008 р. включно. Це стосується всіх злочинів, окрім триваючих та продовжуваних злочинів, оскільки згідно з вимогами ч. 1 ст. 4 цього Закону – дія закону про амністію... не поширюється на злочини, що тривають або продовжуються, якщо вони закінчені, припинені або перервані після прийняття закону про амністію.
Однак цих вимог Закону України “Про застосування амністії в Україні” не ураховують деякі суди.
Приклад перший: Постановою районного суду від 26.01.2006 р. кримінальна справа щодо обвинуваченого у скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, провадженням закрита на підставі пунктів “б”, “е” ст. 1 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. Органами досудового слідства Г. обвинувачувався в тому, що влітку 2000 р., придбавши 48 бойових припасів до нарізної вогнепальної зброї калібром 5,6 мм, до 17.11.2005 р. незаконно їх зберігав за місцем свого проживання без передбаченого законом дозволу. Відповідно до вимог ст. 12 даного Закону дія цього закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набуття ним чинності включно. Зазначений закон набув чинності 23 червня 2005 р. Отже, звільняючи від кримінальної відповідальності Г. у зв’язку з актом амністії, суд не взяв до уваги, що його злочинні дії, які полягали в незаконному зберіганні бойових припасів, продовжувалися і після набуття чинності Законом України “Про амністію” від 31 травня 2005 р., а тому положення цього Закону на Г. не поширюється. За таких обставин Верховний Суд України постанову суду скасував[37].
36
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 12 “Про практику застосування судами законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 2. – С. 13.
37
Судова практика у кримінальних справах // Кримінальне судочинство. – 2007. – № 1. – С. 17-18.