Приклад другий: Постановою місцевого суду від 05.07.2005 р. кримінальну справу щодо Б., який обвинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 156 ч. 1, 301 ч. 2 КК закрито на підставі ст. 6 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. У касаційному поданні прокурор порушив питання про скасування постанови суду у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону. Верховний Суд України ухвалою від 02.11.2006 р. постанову суду скасував і відзначив, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 КПК при виявленні обставин, зазначених у п. п. 1, 2 та 4 ст. 6 КПК на стадії судового розгляду, суд доводить розгляд справи до кінця і у випадках, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 6 КПК постановляє виправдувальний вирок, а у випадках, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК – обвинувальний вирок із звільненням засудженого від покарання. постановляє обвинувальний вирок зі звільненням засудженого від покарання. Крім того, при винесенні постанови про закриття кримінальної справи щодо Б. суд порушив порядок закриття кримінальної справи, передбачений ст. 282 КПК, згідно з якою суд позбавлений можливості закривати кримінальну справу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК[112].
Враховуючи вищевказане, ми пропонуємо суддям не керуватися ч. 2 ст. 6 та 282 КПК при розгляді питання про застосування амністії, коли підстави та умови звільнення особи від кримінальної відповідальності виявляться в стадії судового розгляду.
В судовій практиці виникли питання, які судові рішення треба постановляти, якщо по кримінальній справі обвинувачуються декілька осіб, але амністія поширюється не на всіх?
На нашу думку, суд повинен одночасно постановляти вирок відносно осіб, на яких не поширюється дія закону про амністію та постанову суду, якою звільняти осіб, на яких поширюється акт амністії, від кримінальної відповідальності та закривати справу відносно них.
Приклад перший: Вироком районного суду від 26.07.2005 р. В. був засуджений за ст.ст. 157 ч. 2, 158 ч. 3 і 364 ч. 1 КК на 5 років позбавлення волі. Постановою того ж суду від 26.07.2005 р. А., К., Н. та Р. були звільненні від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч. 2 ст. 158 КК на підставі п. “б” ст. 1 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування постанови суду щодо А., К., Н. та Р., оскільки суд повинен був видалитися до нарадчої кімнати для постановлення вироку. Про те, суд виніс постанову, якою звільнив від кримінальної відповідальності зазначених осіб. Верховний Суд України відзначив, як вбачається із змісту ст. 6 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. цим Законом звільняються від кримінальної відповідальності особи, які підпадають під дію ст. 1 Закону, кримінальні справи щодо яких не розглянуті судами а також розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили. Оскільки зазначена норма закону звільняє від кримінальної відповідальності, а не від покарання, тому суд обґрунтовано виніс постанову щодо А., К., Н. та Р. про звільнення їх від кримінальної відповідальності у зв’язку з амністією[113].
Приклад другий: Вироком місцевого суду від 25.06.2007 р. Л. була засуджена за ст. ст. 358 ч. 3, 15 ч. 3 – 190 ч. 2 КК до штрафу в розмірі 850 грн., Ж. була засуджена за ст.ст. 358 ч. 2, 27 ч.5, 15 ч. 3 – 190 ч. 2 КК до штрафу в розмірі 850 грн., а С. був засуджений за ст.ст. 366 ч. 1, 27 ч.5, 15 ч. 3 – 190 ч. 2 КК до штрафу в розмірі 850 грн. На підставі п. “г” ст. 1 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. С. та Ж. від призначеного покарання були звільнені.[114].
На наш погляд, суд в останньому випадку повинен був постановити вирок тільки відносно Л, а постановою суду С. та Ж. необхідно було звільнити від кримінальної відповідальності та справу відносно них закрити. До речі, суд, призначаючи тільки основне покарання С., допустив помилку, оскільки санкція ч. 1 ст. 366 КК передбачає обов’язкове додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Враховуючи, що згідно із ст. 14 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., особи, на яких поширюється дія цього Закону, звільненню від додаткових видів покарань не підлягають, суд не міг би звільнити С. на підставі акта амністії від додаткового покарання і тоді останній мав би судимість та безпідставно відбував би додаткове покарання. Ось до яких негативних наслідків може привести неправильне звільнення від покарання особи вироком суду замість звільнення її від кримінальної відповідальності та закриття кримінальної справи постановою суду.