Приклад другий: Вироком місцевого суду від 01.06.2007 р. Т. був засуджений за ч. 1 ст. 366 КК до штрафу в сумі 800 грн. З позбавленням права займати керівні посади в сільськогосподарських підприємствах строком на 1 рік, а на підставі ст. 1 п. “б” Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. від призначеного покарання звільнено. За ст. 367 ч. 2 КК Т. виправдано. 16.08.2007 р. апеляційний суд вирок в частині виправдання Т. скасував і постановив свій вирок, за яким визнав його винним за ст. 367 ч. 2 КК і призначив покарання у виді 2 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов’язані з господарсько-розпорядчою діяльністю строком на 2 роки без штрафу. На підставі ст. 75 КК Т. звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, а на підставі ст. 1 п. “б” Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. від призначеного покарання звільнено взагалі[127].
На нашу думку, з такими рішеннями судів погодитися важко. Системний аналіз статей 1 та 6 Закону України «Про амністію» від 31 травня 2005 р. дозволяє зробити висновок про те, що особи, які переліченні в ст. 1 цього Закону, звільняються від покарання за умисні злочини, за які законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше п’яти років, та за злочини, вчиненні з необережності, за які законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше десяти років, на підставі цієї статті нормативного акту, тільки в тому випадку, коли вироки суду стосовно них набрали законної сили. В других випадках, зокрема, коли кримінальні справи стосовно цих осіб перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи не розглянуті судами, а так само розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про вищевказані злочини, вчинені до набрання чинності цим Законом – звільняються тільки від кримінальної відповідальності на підставі ст. 6 Закону України «Про амністію» від 31 травня 2005 р. (Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 р.). На наш погляд, коли кримінальні справи стосовно цих осіб не розглянуті судами, а так само розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, існує конкуренція між статтями 1 та 6 Закону України «Про амністію» від 31 травня 2005 р. (Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 р.). Враховуючи, що ст. 1 цього Закону є загальною, а ст. 6 цього акту – спеціальною, то при конкуренції між ними необхідно застосовувати останню. (До речі, крім вищевказаної помилки, в останньому прикладі апеляційний суд допустив ще дві помилки. По перше, на порушення вимог ст. ст. 75, 77 КК, ст. 14 Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 р. безпідставно звільнив Т. від додаткового покарання, по друге, апеляційний суд повинен був застосувати до Т. замість Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 р. – Закон України «Про амністію» від 31 травня 2005 р., оскільки Т. злочин, передбачений ч. 2 ст. 367 КК, вчинив 20.08.2004 р., а крім того останній акт амністії звільняє осіб як від основного так і від додаткового покарання).
Варіант 3б. Якщо підсудний під час розгляду кримінальної справи в місцевому суді не давав згоду на застосування щодо нього акту амністії, але в апеляційному суді дав на це згоду, то на нашу думку, апеляційний суд звільняє цю особу не від кримінальної відповідальності, а від покарання. При цьому ми виходимо з того, що в даному випадку має місто колізія законів. З одного боку є вимога ч. 1 ст. 1 Закону України “Про застосування амністії в Україні”, а також статті 6 Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 р., Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р., Закону України “Про амністію” від 11 липня 2003 р. про необхідність звільнення осіб від кримінальної відповідальності вироки відносно яких не набрали законної сили, а з другого боку, підстав для скасування вироку, згідно з вимогами ст. 367 КПК не має, оскільки вирок на момент постановляння був законним і обґрунтованим.
Приклад перший: Вироком місцевого суду від 26.07.2005 р. В. був засуджений за ч. 1 ст. 125 КК до штрафу в розмірі 850 грн. Ухвалою апеляційного суду від 7.10.2005 р. вирок залишено без змін. В касаційній скарзі засуджений просить застосувати до нього Закон України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. Як видно із справи в апеляційній скарзі адвокатом ставилося питання про застосування до засудженого акту амністії. В. вчинив умисний злочин, за який за законом не передбачено покарання, яке пов’язане з позбавленням волі і на день набрання чинності цього Закону він досяг 57 – річного віку. Верховний Суд України відзначив, що відповідно до ст. 8 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. питання про застосування амністії суд вирішує за власною ініціативою, за ініціативою засудженого та інших учасників процесу. Розглядаючи справу апеляційний суд не вирішив питання про застосування щодо засудженого акту про амністію. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за можливе звільнити від покарання В. на підставі Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р.[128].