Чітко розмежовує звільнення від потенційної та реальної кримінальної відповідальності і чинний КК України на підставі Законів України про амністію. Так, в ч. 1 ст. 44 КК розділу ІХ Загальної частини КК “Звільнення від кримінальної відповідальності”, передбачено, що особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі Закону України про амністію, тобто, в даному випадку особа звільняється від потенційної кримінальної відповідальності. Між тим, згідно із ч. 2 ст. 86 КК розділу ХІІ той же частини КК “Звільнення від покарання та його відбування” Законом про амністію особи, які вчинили злочин, можуть бути повністю або частково звільнені безпосередньо від покарання. В цьому випадку кримінальне законодавство передбачає можливість звільнення особи від реальної кримінальної відповідальності на підставі Закону про амністію.
Однак, КК України не дає відповіді на запитання на яких підставах і умовах, особа, в результаті застосування до неї акта амністії, повинна бути звільнена від кримінальної відповідальності, а на яких підставах та умовах від кримінального покарання.
Немає відповідей на ці запитання і в ст. 6 КПК України, яка в цій частині залишилася у старій редакції, не дивлячись на те, що в 1996 році був прийнятий Верховною Радою України Закон України “Про застосування амністії в Україні”, а в 2001 р. були внесені принципові зміни в кримінально-процесуальне законодавство України, щодо порядку звільнення осіб від кримінальної відповідальності. Більш того, вимоги КПК України в цих питаннях суперечать вимогам Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р., Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. та Закону України “Про амністію” від 11 липня 2003 р.
Таким чином, слід визнати, що питання, коли особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, а коли від кримінального покарання, викликало і викликає в судах великі труднощі. Тому не випадково, що за одні і теж обставини, одні місцеві суди звільняють осіб від кримінальної відповідальності, інші від покарання, а треті одночасно від кримінальної відповідальності та покарання. Немає єдиної судової практики по цим питанням і в апеляційному суді Запорізької області. Наведемо декілька прикладів з практики місцевих судів та апеляційного суду Запорізької області.
Приклад перший: постановою місцевого суду від 24.07.2007 р. К. був звільнений як від кримінальної відповідальності, так і від покарання на підставі Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р.[13].
Приклад другий: Вироком місцевого суду від 13.11.2007 р. П. був засуджений за ст. 366 ч. 1 КК і йому було призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 510 грн., на підставі п.п. “б”, “г” ст. 1, 6 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. останній був звільнений від кримінальної відповідальності[14].
Приклад третій: 14.06.2007 р. місцевим судом Щ. був звільнений від кримінальної відповідальності на підставі Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., однак 16.07.2007 р. апеляційний суд Запорізької області погодився з апеляцією потерпілого та скасував рішення місцевого суду, зазначив, що згідно із вимогами ч. 2 ст. 6 КПК, якщо обставини застосування акту амністії виявляться в стадії судового розгляду, суд повинен доводити розгляд справи до кінця, а потім постановляти обвинувальний вирок із звільненням засудженого від покарання[15].