По друге, згідно з ч. 1 ст. 395 КПК суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого. Як вбачається із змісту касаційного подання прокурора, останній не просив касаційний суд признати незаконним застосування судами першої та другої інстанції акту амністії до С. за злочин, передбачений ч. 1 ст. 175 КК. Таким чином, касаційний суд прийшов до висновку, що С. повинен реально відбувати покарання у вигляді позбавлення права займати керівні посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 3 роки, чим вийшов за межі касаційних вимог прокурора;
2) до всіх злочинів, що входять у сукупність злочинів чи вироків не можливе застосування амністії. Наприклад, неповнолітній С. 10.04.2007 р. вчинив грабіж повторно (ст. 186 ч. 2 КК – тяжкий злочин), а також хуліганство з застосуванням холодної зброї (ст. 296 ч. 4 КК – тяжкий злочин). С. не може бути звільненим від покарання на підставі ст. 2 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., оскільки не відбув половини призначеного строку основного покарання;
3) до одних злочинів, що входять у сукупність злочинів чи вироків застосовується амністія, а до інших злочинів, що входять у сукупність злочинів або вироків не можливе застосування амністії. Наприклад, неповнолітній С. 10.04.2007 р. вчинив крадіжку (ст. 185 ч. 1 КК – злочин середньої тяжкості), а також хуліганство з застосуванням холодної зброї (ст. 296 ч. 4 КК – тяжкий злочин). С. підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за вчинення крадіжки згідно п. “а” ст. 1 та ст. 6 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. та не може бути звільненим від покарання за вчинене хуліганство на підставі ст. 2 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., оскільки не відбув половини призначеного строку основного покарання за цей злочин.
Останній варіант найбільш складний і має ряд специфічних ситуацій, які суттєво відрізняються один від одного, а саме:
а) коли питання застосування (або не застосування) амністії виникають під час призначення покарання за сукупністю злочинів (ст. 70 ч. 1 КК);
б) коли після постановлення вироку (акт амністії не був застосований до цього злочину) в справі буде встановлено, що засуджений вчинив інший злочин на який поширюється (або не поширюється) дія закону про амністію (ст. 70 ч. 4 КК);
в) коли після постановлення вироку (акт амністії не був застосований до цього злочину), але до повного відбуття покарання особа вчинила новий злочин на який поширюється (або не поширюється) дія закону про амністію (ст. 71 ч. 1 КК).
Звертаємо одразу увагу суддів на те, що в залежності від того, на якій стадії кримінального процесу – судового розгляду або виконання вироків, що набрали законної сили, виникає питання про застосування амністії, кожна ситуація в третьому варіанті має свої індивідуальні особливості застосування (або не застосування) амністії. Наприклад, якщо в першій ситуації (3а) під час судового розгляду, мова може йти про звільнення особи від кримінальної відповідальності за злочин, на який поширюється дія закону про амністію, то в тій же ситуації, але під час виконання вироку, що набрав законної сили, мова вже може йти тільки про звільнення особи від невідбутої частини покарання. Не звертання уваги юристів при дослідженні цих питань, а суддів при прийнятті рішення, на цю різницю може привести як до методологічних помилок при дослідженні цих проблем, так і до судових помилок при розгляді конкретних кримінальних справ.
6.1 Питання застосування амністії, які виникають під час призначення покарання за сукупністю злочинів (ст. 70 ч. 1 КК)
Одним із самих складних питань при застосуванні амністії при сукупності злочинів є питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності чи покарання на підставі закону про амністію за один злочин та одночасне призначення покарання за інший під час судового розгляду кримінальної справи.