Аналіз цих нормативних актів свідчить про те, що в першому випадку амністія застосовується до тих осіб які вчинили злочини передбачені ст. ст. 240, 241, 243 КК 1960 р., в другому випадку – ст. 72 КК 1960 р., а в третьому випадку – ст. ст. 187-3, 187-5, частинами 1-3 ст. 217-3 КК 1960 р.
До третьої групи нормативних актів відносяться чотири акти про амністію суть яких полягає у тому, що їх застосування залежить в першу чергу від індивідуальних ознак особи. До них відносяться:
- Указ Президії Верховної Ради УРСР від 25.08.1991 р. “Про амністію з нагоди прийняття Акту про проголошення незалежності України”[232];
- Указ Президента України від 1 липня 1992 р. “Про підтвердження факту амністії громадян України – колишніх військовослужбовців контингенту радянських військ в Афганістані, які вчинили злочини”[233];
- Указ Президента України від 10 березня 1994 р. “Про амністію учасників війни в Афганістані та воєнних конфліктах в інших зарубіжних країнах”[234];
- Указ Президента України від 20 лютого 1996 р. “Про звільнення з місць позбавлення волі деяких категорій засуджених жінок і неповнолітніх”[235].
Аналіз цих актів свідчить про те, що в першому випадку акт амністії був прийнятий стосовно конкретних громадян, наприклад, до Б., звинуваченого за ст. ст. 19-166 ч. 2, 193 ч. 2, 86 ч. 2 КК 1960 р., до Х. звинуваченого за ст. ст. 139, 187-3, 166 ч. 2, 193 ч. 3, 86 ч. 2 КК 1960 р. В другому випадку амністія застосовується до колишніх військовослужбовців контингенту радянських військ в Афганістані, як за військові, так і за інші злочини, вчинені останніми під час проходження військової служби на території Афганістану, включаючи й тих осіб, злочини яких було почато на території Афганістану, а закінчено за його межами[236]. В третьому випадку амністія стосується учасників війни в Афганістані та воєнних конфліктах в інших зарубіжних країнах, а в останньому випадку амністія поширюється на жінок та неповнолітніх.
Без всякого сумніву, що така класифікація нормативних актів є умовною, оскільки ознаки тієї чи іншої групи актів амністії можуть знаходитися в одному акті амністії, так як ці нормативні акти можуть мати кілька різних ознак підстав та передумов звільнення від кримінальної відповідальності чи покарання. Наприклад, згідно з ст. 7 Указу Президента України від 17 серпня 1992 р. “Про амністію з нагоди річниці проголошення незалежності України”, звільненню від покарання у вигляді позбавлення волі незалежно від строку покарання, осіб, зазначених у статті 1 цього Указу (неповнолітніх, вагітних жінок... – В.Б.), засуджених за розкрадання державного або колективного майна (ст. ст. 81-84, 86-1 КК 1960 р.), крім вчиненого шляхом розбою, якщо на день набрання чинності Указом заподіяну злочином шкоду повністю покрито[237]. В цій статті цього Указу мають ознаки всіх трьох вищевказаних груп, а саме:
- звільнення від покарання у вигляді позбавлення волі незалежно від строку покарання (ознаки першої групи актів);
- засуджених за розкрадання державного або колективного майна (ст. ст. 81-84, 86-1 КК 1960 р.), крім вчиненого шляхом розбою (ознаки другої групи актів);
- осіб, зазначених у статті 1 цього Указу (неповнолітніх, вагітних жінок... – В.Б.) (ознаки третьої групи актів).
Розглянемо детально застосування амністії до кожного виду нормативних актів (для зручності будемо аналізувати Закон України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р., Закон України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., Закон України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. та Закон України “Про амністію” від 11 липня 2003 р.).
1) Для першого самого типового та поширюваного виду актів амністії характерним є те, що застосування амністії залежить в першу чергу від класифікації злочинів, тобто від вчинення особою злочинів невеликої, середньої тяжкості або від вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів. При цьому слід відзначити, що, як правило, аналіз різних ситуацій при дослідженні не йшов далі констатації факту про те, що на одну частину злочинів поширюється дія закону про амністію, а на іншу частину злочинів – ні. На наш погляд, при дослідженні цих питань цього замалу. Треба з’ясувати, а по якій причині дія закону про амністію не поширюється на ту чи іншу частину вчинених особою злочинів. Від вияснення конкретної причини, чому амністія не може бути застосована до особи за вчинення конкретного злочину, залежить відповідь на питання, чи має право особа на звільнення від кримінальної відповідальності чи покарання у зв’язку з амністією за один злочин і одночасне призначення покарання за іншим злочином.