Приклад четвертий: 18.07.2007 р. районним судом Г. був також звільнений від кримінальної відповідальності на підставі Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. Прокурор з цим не погодився і просив скасувати цю постанову суду, оскільки вона суперечить вимогам ст. 6 КПК. 03.09.2007 р. ухвалою апеляційного суду Запорізької області у задоволені апеляції прокурору було відмовлено, оскільки вищевказаний Закон про амністію встановлює спеціальний порядок застосування амністії в порівнянні із ст. 6 КПК[16].
Тому не випадково, що в теорії кримінального права та в судовій практиці звертається увага суддів на ці питання. Так, в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 12 “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності” відзначається, що звільнення особи від кримінальної відповідальності потрібно відмежовувати від звільнення засудженого від покарання та його відбування на підставі норм розд. ХІІ або статей 104, 105, 107 Загальної частини КК[17]. В.Т. Маляренко та А.А. Музика звертають увагу юристів на те, що “питання про розмежування “звільнення від кримінальної відповідальності” і “звільнення від покарання” кримінально-процесуальне законодавство наразі не вирішує, більш того – окремі його положення суперечать сучасному розумінню інституту кримінальної відповідальності. Так, відповідно до ч. 2 ст. 6 КПК, встановивши в стадії судового розгляду наявність акта амністії, який усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд доводить розгляд справи до кінця і постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від покарання, тобто йдеться про повне звільнення від покарання, включаючи основне й додаткове. Із наведеного випливає, що так само має вирішуватися питання і тоді, коли акт амністії видається після постановлення вироку, але до розгляду справи апеляційною інстанцією і звільнити засудженого у повному обсязі від покарання (основного і додаткового). Як бачимо, наведені положення не відповідають тим, що... передбачив Закон України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. (ст. 6). Для усунення цього протиріччя необхідно внести відповідні корективи до Кримінально-процесуального кодексу України[18].
Вади законодавства по цим питанням, приводить до того, що Судовій палаті Верховного Суду України доводиться кожен раз, як тільки приймається черговий акт амністії, давати відповіді на різні запитання, в тому числі і про те, чи діє передбачене ч. 2 ст. 6 КПК правило, згідно з яким у випадках, коли акт амністії прийнято під час судового розгляду, суд доводить розгляд справи до кінця і постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від покарання? Верховний Суд України відповів, що у кожному випадку, який підпадає під дію ст. 6 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р., суд повинен звільнити особу від кримінальної відповідальності із закриттям провадження по справі (виносячи постанову про закриття справи), незалежно від того, чи надійшла справа в суд з поданням відповідного органу дізнання або досудового слідства, чи підстави для застосування амністії виявлені в стадії судового розгляду. У цій ситуації положення Закону мають пріоритет перед ч. 2 ст. 6 КПК, оскільки Закон передбачає спеціальний порядок застосування амністії і прийнятий пізніше у часі[19].
Ми згодні із даною точкою зору Верховного Суду України і спробуємо її підтвердити в процесі аналізу нинішнього законодавства України.
На нашу думку, відмежування звільнення особи від кримінальної відповідальності та звільнення від покарання в нинішній час слід розглядати на підставі Закону України “Про застосування амністії в Україні”, Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р., Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. та Закону України “Про амністію” від 11 липня 2003 р.
При цьому ми виходимо із наступного, згідно з ч. 2 ст. 44 КК звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється Законом. Системний аналіз ч. 2 ст. 44 КК спільно із ч. 1 ст. 44 цього ж Закону, в якому передбачено, що звільнення від кримінальної відповідальності здійснюється у випадках передбачених цим Законом, а також на підставі закону України про амністію, свідчить про те, що правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності на підставі закону України про амністію – не регламентується Кримінальним кодексом України. Такий же висновок, тільки відносно звільнення особи від кримінального покарання на підставі Закону України про амністію, ми робимо, аналізуючи зміст ч. 1 ст. 74 КК, в якій, вчасності, передбачено, що звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування,...пом’якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом’якшення покарання на підставі Закону України про амністію...., може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом. Не суперечить цим висновкам і зміст ч. 2 ст. 86 КК, в якій передбачено, що Законом про амністію особи, які вчинили злочин, можуть бути повністю або частково звільненні від кримінальної відповідальності чи від покарання.
17
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 12 “Про практику застосування судами законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 2. – С. 13.
18
Маляренко В.Т., Музика А.А. Амністія та помилування в Україні : Навчальний посібник. – К. : Атіка, 2007, с. 22.
19
Відповіді Судової палати в кримінальних справах Верховного Суду України на окремі питання, які виникають у судовій практиці, щодо особливостей застосування Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 року // лист голови апеляційного суду Запорізької області № 8к/44 від 25.07.2005 р.