6.3 Питання застосування амністії, коли після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання особа вчинила новий злочин на який поширюється (чи не поширюється) дія закону про амністію (ст. 71 КК)
Згідно з ч. 1 ст. 71 КК, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
С.О. Горелик відмічав, що, якщо в акті амністії відсутня наявність будь-яких обмежень, пов’язаних з негативною поведінкою засудженого, то застосування амністії до особи засудженій за сукупністю вироків, повинно здійснюватися за тими правилами, що і при сукупності злочинів, тобто амністію, в залежності від її виду, слід застосовувати, або до покарання за окремі злочини, або до остаточного покарання[261].
Аналіз різних ситуацій, коли амністія може бути застосована (або не застосована) до осіб за злочин за який він був засуджений, а також за новий злочин який він вчинив після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, свідчить про те, що фактично можливо шість варіантів застосування або не застосування амністії до особи.
Варіант 1. Акт амністії набрав чинності між вчиненням першого та вчиненням нового злочину, за перший злочин було постановлено вирок. При цьому закон про амністію застосовується до особи за вчинення першого злочину, оскільки “вчинення нового злочину не може будь як вплинути на застосування амністії до особи за вчинення нею першого злочину, так як при вирішенні цього питання повинні враховуватися тільки ті обставини, які існували до моменту набрання чинності акта амністії”[262].
Якщо акт амністії застосовується до особи за вчинення першого злочину, то суд не може під час судового розгляду призначити цій особі покарання за сукупністю вироків, оскільки відсутня невідбута частина покарання за попереднім вироком.
Таким чином, виключається призначення покарання за сукупністю вироків:
1) коли особу було звільнено від покарання, призначеного за попереднім вироком, чи від невідбутої частини покарання за актом амністії;
2) коли особа має право на звільнення від покарання (невідбутої частини покарання), призначеного за попереднім вироком за актом амністії, але не була звільнена від покарання (невідбутої частини покарання).
Не виконання судами цих вимог призводить до судових помилок.
Приклад перший: Вироком районного суду засуджено Т. за ч. 2 ст. 185 КК на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК частково приєднано невідбуте покарання за раніше постановленим вироком суду і остаточно призначено покарання 3 роки позбавлення волі. Між тим, Т. був звільнений від відбування покарання за попереднім вироком на підставі Закону “Про амністію”. Отже суд, призначаючи остаточне покарання засудженому, допустив порушення ст. 71 КК. Верховний Суд України змінив вирок щодо засудженого Т., виключив застосування ст. 71 КК і приєднання покарання за попереднім вироком та визнав його засудженим за ч. 2 ст. 185 КК на 2 роки позбавлення волі[263].
Приклад другий: Вироком районного суду від 28.07.2004 р. К., раніше судимого 28.05.2003 р. за ч. 1 ст. 122 на 2 роки позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання, засуджено за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК. На підставі ст. 70 КК призначено покарання на 6 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК частково приєднано невідбуте покарання за раніше постановленим вироком суду і остаточно призначено покарання 7 років позбавлення волі. Верховний Суд України відзначив, що суд помилково застосував щодо К. ст. 71 КК та до покарання за цим вироком приєднав частину покарання за вироком районного суду від 28.05.2003 р., оскільки згідно постанови того ж суду від 03.09.2003 р. К. був звільнений від відбування покарання за вироком суду від 28.05.2003 р. на підставі ст. 1 п. “б” Закону України “Про амністію” від 11 липня 2003 р.[264].