Приклад третій: Вироком районного суду від 10.11.1998 р. С. було засуджено за ч. 3 ст. 140 КК 1960 р. на 4 роки позбавлення волі за злочин який той вчинив 2.08.1998 р. На підставі ст. 43 цього Кодексу йому остаточно було призначено покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі. Постановою того ж суду від 12.07.2001 р. С. було відмовлено в застосуванні щодо нього Закону України “Про амністію з нагоди першої річниці Конституції України” від 26.06.1997 р. Із матеріалів справи вбачається, що вироком міського суду від 6.07.1995 р. С. був засуджений за злочин вчинений з необережності на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, а постановою районного суду від 3.06.1997 р. його було умовно-достроково звільнено від покарання на 1 рік 8 місяців 21 день. Верховний Суд України, застосовуючи до С. акт амністії та виключаючи з вироку вказівку суду про застосування щодо С. ст. 43 КК 1960 р., відзначив, що С. після фактичного відбуття половини призначеного строку покарання, був умовно-достроково звільнений на підставі ст. 52 КК 1960 р. Тобто на момент набрання чинності Законом С. вважався особою, яка підпадала під дію ст. 4 цього Закону і підлягав звільненню від частини покарання, не відбутої за попереднім вироком, оскільки згідно з вимогами цієї статті Закону, особи які були засуджені до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності, і на день набрання чинності цим Законом відбули не менш третини призначеного строку покарання, звільняються від останнього[265].
При цьому може виникнути питання, чи має право місцевий суд, який розглядає справу за вчинення нового злочину, застосувати амністію до особи за перший злочин? На наш погляд, при наявності підстав та передумов, так. Таку точку зору займає і Верховний Суд України, який відзначив, що «незастосування судом своєчасно амністії до особи, засудженої за злочин, що підпадає під амністію, не є перешкодою для вирішення цього питання при розгляді справи цієї особи за вчинення нового злочину[266].
Варіант 2. Акт амністії набрав чинності між вчиненням першого та вчиненням нового злочину, за перший злочин було постановлено вирок. При цьому закон про амністію не застосовується до особи за вчинення першого злочину. Якщо акт амністії не поширюється на особу за вчинення нею першого злочину, то покарання їй призначається на підставі ст. 71 КК і акт амністії до неї не застосовується.
Приклад : Вироком районного суду від 28.03.2006 р. Н., раніше судимого 27.08.2003 р. за ч. 2 ст. 189 на 2 роки позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання, засуджено за ч. 2 ст. 286 КК на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК частково приєднано невідбуте покарання за раніше постановленим вироком суду і остаточно призначено Н. покарання 5 років позбавлення волі. Із матеріалів справи вбачається, що Н. 05.01.2005 р. вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК. Апеляційний суд вирок районного суду змінив і на підставі п. «е» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 31 травня 2005 р. звільнив Н. від покарання і відзначив, що та обставина, що Н. вчинив злочин під час іспитового строку необережний злочин, не може бути перешкодою для застосування до нього амністії, оскільки згідно з п. «г» ст. 7 цього Закону амністія не застосовується до осіб до яких застосовувалося звільнення від покарання з випробуванням (ст. 75 КК) і які під час іспитового строку вчинили тільки умисний злочин[267].
Ми не можемо погодитися з таким рішенням апеляційного суду. Після засудження Н. 27.08.2003 р. за вчинення першого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК, Закон України «Про амністію» від 11 липня 2003 р. не міг бути до нього застосований, оскільки згідно з п. «і» ст. 7 цього Закону, амністія не застосовується до осіб яких притягнуто до кримінальної відповідальності за вимагання при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 189 КК). Незалежного від того, вчиняв або не вчиняв Н. під час іспитового строку злочин у формі умислу або необережності, Закон України «Про амністію» від 31 травня 2005 р. також не може бути до нього застосований, оскільки останньому було призначено покарання по сукупності вироків (ст. 71 КК) і згідно з п. «і» ст. 7 Закону України «Про амністію» від 31 травня 2005 р., амністія не застосовується до осіб яких засуджено за вимагання при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 189 КК). Таким чином, Н. безпідставно був звільнений від покарання апеляційним судом.
Варіант 3. Акт амністії набрав чинності після вчинення першого та нового злочину. При цьому дії закону про амністію поширюються як на перший так і на другий злочин. В цьому випадку призначається покарання за сукупністю вироків і застосовується амністія до особи, якщо відсутні безумовні причини не застосування акта амністії.