Таким чином, правові підстави та порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності чи від покарання на підставі законів України про амністію, Кримінальним кодексом України – не регламентуються. З приводу цього, ми не можемо погодитися з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 12 “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності” в тій частині, що умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі Закону України про амністію (ст. 86 КК) є лише наявність підстав визначених у КК[20].
Аналіз правових підстав та порядку звільнення від кримінальної відповідальності на підставі Закону про амністію, почнемо розглядати насамперед із Закону України “Про застосування амністії в Україні”. На нашу думку, спочатку в цьому Законі не було чіткої диференціації звільнення осіб від потенційної чи реальної кримінальної відповідальності, поки не був прийнятий Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про застосування амністії”, щодо приведення норм Закону у відповідність із чинним кримінальним законодавством від 19.12.2006 р., в якому, вчасності, ч. 1 ст. 1 Закону України “Про застосування амністії в Україні”, яка в старій редакції відповідала змісту ч. 2 ст. 86 КК, була викладена в новій редакції: “Амністія є повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, які засуджені за вчинення злочину, або кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду, але не розглянуті останніми, або ж розглянуті, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили[21].
Зміст ч. 1 ст. 1 цього Закону свідчить про те, що звільнення від покарання (звільнення від реальної кримінальної відповідальності) стосується осіб, які засуджені за вчинення злочину і обвинувальні вироки не набули законної сили, а звільнення від кримінальної відповідальності (звільнення від потенційної кримінальної відповідальності) стосується двох категорій осіб: а) кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду, але не розглянуті останніми; б) кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили.
Системний аналіз статті 6 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р., Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. та Закону України “Про амністію” від 11 липня 2003 р. свідчить про те, що звільненню від кримінальної відповідальності підлягають не всі категорії осіб, а тільки ті особи, які підпадають під дію статті 1 цих Законів, а саме:
а) особи, які на момент вчинення злочину були неповнолітніми;
б) особи які, не позбавленні батьківських прав, які на день набрання чинності цими Законами мають дітей, яким не виповнилося 18 років, або дітей інвалідів незалежно від їх віку;
в) жінок, вагітних на день набрання чинності цими Законами;
г) чоловіків та жінок, які на день набрання чинності цими Законами досягли відповідно 60-річного та 55-річного віку (Закон України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р., Закон України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р.) та жінок віком понад 50 років та чоловіків віком понад 55 років (Закон України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. та Закон України “Про амністію” від 11 липня 2003 р.);
г) особи, які на день набрання чинності цими Законами мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей;
д) ветеранів війни;
е) особи, які на день набрання чинності цими Законами у встановленому порядку визнано інвалідами 1, 2 чи 3 групи;
20
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 12 “Про практику застосування судами законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 2. – С. 13.
21
Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про застосування амністії” щодо приведення норм закону у відповідність з чинним кримінальним законодавством // Урядовий кур'єр. – 2006. – 30 грудня.