ЄСПЛ визнав, що певні обмеження на право військовослужбовців скористатися відпусткою по догляду за дитиною можуть бути накладені, якщо вони не мають дискримінаційного характеру. Наприклад, військовослужбовцям обох статей може бути відмовлено у наданні відпустки через неможливість заміни з огляду на рідкісну спеціальність чи участь у військових діях. Однак у даній ситуації' можливість такої відпустки пов'язувалася виключно зі статтю. Негнучкість законодавства і автоматична заборона на відпустку лише у зв'язку зі статтю виходили за межі свободи розсуду держави.
Беручи до уваги той факт, що заявник працював оператором зв'язку, що не є рідкісною кваліфікацією і легко міг бути замінений, в т.ч. і військовослужбовцем-жінкою, чи існували будь-які перешкоди для надання йому відпустки по догляду за дитиною? Щодо аргументу уряду, що, підписавши контракт на службу у збройних силах, він добровільно погодився на такого роду дискримінацію, ЄСПЛ вказав, що добровільна відмова від права не бути дискримінованим не може братися до уваги, оскільки це суперечить значимим суспільним інтересам.
Таким чином, Суд дійшов висновку про порушення статті 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 8.
Рекомендовані рішення ЄСПЛ:
«Тлімменос проти Греції» (Thlimmenos v. Greece) — відмова у видачі ліцензії аудитора з огляду на наявність судимості за невиконання загального військового обов'язку з релігійних переконань.
«Лейла Шахін проти Туреччини» (Leyla Sahin v. Turkey) — рішення ВП від 10 листопада 2005 року, заява № 44774/98 — відсутність порушення у справі про дисциплінарні санкції щодо студентки університету за носіння хіджабу.
«Евейда та інші проти Сполученого Королівства» (Eweida and Others v. the United Kingdom) від 15 січня 2013 року, заяви № 48420/10, 36516/10, 51671/10 та ін.
«Данілєнков та інші проти Російської Федерації» (Danilenkov and others v. Russia) від 30 липня 2009, заява № 67336/01 — ЄСПЛ визнав порушення статті 14 Конвенції, оскільки держава не виконала позитивні зобов'язання щодо надання ефективного судового захисту від дискримінації на підставі членства у профспілці (заявників, які були членами Російської профспілки докерів, звільнили в результаті структурної реорганізації компанії, а їх скарги на дискримінацію (що є кримінальним злочином) відхилялися з огляду на те, що юридичні особи, такі як морський порт, не могли бути притягнуті до кримінальної відповідальності).