а) позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю (п. 3 ч. 1 ст. 89 КК).
б) службове обмеження для військовослужбовців (п. 4 ч. 1 ст. 89 КК);
в) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців (п. 4 ч. 1 ст. 89 КК);
г) відбуття покарання військовослужбовцем на гауптвахті замість арешту (п. 4 ч. 1 ст. 89 КК);
д) засуджені до покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, якщо вони вчинили злочин, будучи неповнолітніми (ч. 2 ст. 108 КК).
Правило 11. Для решти видів покарань судимість погашається як самим фактом відбуття основного і додаткового покарання, так і спливанням після цього певного строку, який в залежності від виду покарання і ступеню тяжкості злочину, може тривати від 1 до 8 років. Ці диференційовані строки погашення судимості встановлюються:
а) в 1 рік, для осіб, які відбули покарання у виді штрафу, виправних робіт або арешту (п. 5 ст. 89 КК);
б) в 2 роки, для осіб, які відбули покарання у виді обмеження волі чи були засуджені за злочин невеликої тяжкості до позбавлення волі (п. 6 ст. 89 КК);
в) в 3 роки, для осіб, які були засуджені до позбавлення волі за злочин середньої тяжкості (п. 7 ст. 89 КК);
г) в 6 років, для осіб, які були засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин (п. 8 ст. 89 КК);
д) в 8 років, для осіб, які були засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин (п. 9 ст. 89 КК). Закінчення цих строків і не вчинення протягом їх нового злочину свідчить проте, що така особа не має судимості.
Правило 12. Щоб визначити строк погашення судимості у конкретної особи, засудженої до позбавлення волі, необхідно:
1) установити статтю Особливої частини КК, за якою особа була остаточно засуджена судом;
2) звернути увагу на максимальну санкцію цієї статті (чи її частини, пункту) і таким чином класифікувати ступень тяжкості вчиненого злочину у відповідності до ст. 12 КК;
3) знайти серед п.п. 6–9 ст. 89 КК той з них, в якому указаний шуканий ступінь тяжкості злочину [446].
Правило 13. Обчислення строків погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання (ч. 1 ст. 90 КК). Ці строки починають текти з наступного дня після відбуття покарань, а закінчуються в останній день перебігу строку погашення судимості.
Правило 14. В тих випадках, коли після призначення засудженому покарання, суд звільняє останнього в залі суду із під варти, у зв’язку з відбуття тим покарання, строк погашення судимості обчислюється з дня набрання законної сили обвинувальним вироком, а не з дня, коли його звільнили із під варти (виключення з основного правила).
Правило 15. Строк погашення судимості для додаткового покарання у виді права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю обчислюється:
1) з дня відбуття основних покарань у виді арешту, обмеження волі, триманні в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк (ч. 3 ст. 55 КК);
2) з дня набрання законної сили обвинувальним вироком для інших видів основних покарань, а також у разі застосування ст. 77 КК (ч. 3 ст. 55 КК).
Правило 16. Якщо засудженому зменшується покарання у зв’язку із зміною кваліфікації його дій і при цьому останній на цей час відбув фактично більший строк покарання чим знову призначене йому покарання то, обчислення строку покарання в таких випадках необхідно обчислювати засудженому з дня закінчення зменшеної міри покарання, яке йому було призначено останнім судовим рішенням, а не фактично відбутого їм покарання [447].
Правило 17. До строку погашення судимості зараховується час, протягом якого вирок не було виконано, якщо при цьому давність виконання вироку не переривалася. Якщо вирок не було виконано, судимість погашається по закінченню строків давності виконання вироку (ч. 2 ст. 90 КК). При цьому необхідно виконання трьох умов:
а) закінчення зазначених в ч. 1 ст. 80 цього Кодексу строків;
б) не ухилення засудженого від відбування покарання;
в) не вчинення протягом цих строків нового середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Правило 18. Якщо особу було достроково звільнено від відбування покарання, то строк погашення судимості обчислюється з дня дострокового звільнення її від відбування основного та додаткового покарання (ч. 3 ст. 90 КК).
Ці правила розповсюджуються і на осіб, які були достроково звільненні від покарання. Однак, в деяких випадках, особа вважається такою що не має судимості навіть з моменту дострокового звільнення від покарання (п. 4 ч. 1 ст. 89 КК).
447
Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За ред. С.С. Яценка. — К.: А.С.К., 2002. — С. 197.