Слід відзначити, що, не дивлячись на те, що Законом України “Про застосування амністії в Україні” передбачається як звільнення осіб від покарання, так і звільнення осіб від відбування покарання, конкретними Законами України “Про амністію”, прийнятих після 2000 р., передбачено тільки звільнення осіб від покарання яке носить безумовний характер.
Друга різниця між “звільненням від покарання” та “звільненням від відбування покарання” полягає в різних правових наслідках у разі вчинення нового злочину в певний строк (іспитовий строк). Якщо в останньому випадку (ст. ст. 78 ч. 1, 79 ч. 6, 81 ч. 4, 82 ч. 6, 83 ч. 6 і 107 ч. 5 КК) суд призначає особі покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 КК, то в першому випадку — призначення покарання особі за сукупністю вироків не допускається, особі призначається покарання тільки за вчинення останнього злочину.
Приклад: Вироком районного суду від 31.07.2007 р. Г. було засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК на 2 роки позбавлення волі, за ч. 1 ст. 309 КК на 1 рік позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів на 2 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК частково приєднав 2 місяці позбавлення волі невідбутого покарання за попереднім вироком і остаточно призначив 2 роки 2 місяці позбавлення волі. Із матеріалів справи убачається, що інкриміновані Г. злочини той вчинив в лютому-березні 2006 року. У касаційній скарзі засуджений Г. зазначив, що суд безпідставно застосував положення ст. 71 КК, оскільки за попереднім вироком його звільнили на підставі акту амністії Верховний Суд України, задовольняючи скаргу засудженого Г. зокрема відзначив, що із матеріалів кримінальної справи вбачається, що 12.08.2003 р. районний суд засудив Г. за ч. 2 ст. 186 КК із застосуванням ст. 69 КК на 3 роки позбавлення волі. Постановою суду від 06.07.2003 р. Г. був звільнений від подальшого відбування покарання на підставі п. «б» ст. 3 Закону від 31 травня 2005 р. «Про амністію». Згідно з роз’ясненнями, що містяться у п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», якщо особу звільнено від відбування покарання на підставі акту амністії[30], при призначенні покарання за вчинення нового злочину ст. 71 КК застосовується лише у тому випадку, коли внаслідок акту амністії невідбуту частину покарання було замінено більш м’яким покаранням. Оскільки Г. на підставі п. «б» ст. 3 Закону «Про амністію» було звільнено від подальшого відбування покарання, то застосування судом положень ст. 71 КК є помилковим, а тому призначення покарання із застосуванням цієї статті підлягає виключенню з вироку суду [31].
При цьому звертаємо увагу суддів на те, якщо у особи є одночасно підстави для звільнення її як від відбування покарання, так і для звільнення її від покарання, то суд повинен звільнити цю особу тільки від покарання. Звільнення особи від відбування покарання в цьому випадку погіршує його становище, а значить суд порушує його права.
Приведемо декілька прикладів із судової практиці, коли застосування “звільнення від відбування покарання” замість “звільнення від покарання” може привести до негативних наслідків для засуджених.
Приклад перший: Районний суд вироком від 18.06.2008 р. засудив Н., раніше судимого 25.01.2006 р. за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 186 КК на 3 років позбавлення волі, звільненого 31.10.2007 р. на підставі Указу Президента про помилування від відбування покарання з випробуванням, — за ч. 1 ст. 309 КК до штрафу в розмірі 1700 грн. На підставі ч. 3 ст. 72 КК вирок від 25.01.2006 р. ухвалено виконувати самостійно. В касаційному поданні прокурор вказав на те, що суд безпідставно не призначив покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК. Верховний Суд України вирок суду скасував та відзначив, що, як убачається з матеріалів справи, Указом Президента України від 24.10.2007 р. Н. звільнено від подальшого відбування покарання призначеного попереднім вироком з випробуванням, однак засуджений в період іспитового строку вчинив новий злочин. Проте суд, вирішуючи питання про міру покарання тому не врахував те, що він вчинив злочин в період іспитового строку і не вирішив питання про призначення йому остаточного покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК [32].
30
До речі, у п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» відсутні слова «якщо особу звільнено від відбування покарання на підставі акту амністії». Крім того, Г. повинен був звільнений районним судом не «відподальшого відбування покарання», а згідно п. «б» ст. 3 Закону України «Про амністію» від 31 травня 2005 р., - «від покарання», а точніше «від невідбутої частини покарання», оскільки на день набрання чинності акту амністії вже відбув більше половини призначеного судом строку основного покарання.