Вітбі хитав джипа з боку на бік, бо дорога була нерівна, через що Чіні тривожно присувався ближче до нового директора. Під час таких випробовувань Чіні демонстрував ще нівроку форму тіла натренованого спортсмена, бо раніше займався бодібілдингом, але цей стан, як і всі колишні людські стани, зник — і виявилося це у товстому поясі жиру довкруж талії, але груди, хай і занепалі, лишалися ще міцні, переможно проступаючи крізь білу сорочку та брунатну куртку, майже приховуючи черево. Також він, згідно з особовою справою, «першорядний учений, небайдужий до пива». Треба пригашувати, аби пригальмувати себе чи віддалити від можливого розпачу. Пиво проти вченого — своєрідний розкол, схизма між банальністю мови й оригінальністю думки. Тривала битва…
Чому ж тоді Чіні розігрує буфона перед Керманичем, коли насправді має аж такий могутній мозок? Ну, а може, він і є буфоном поза межами своєї царини, але тоді Керманич точно не той, кого найпершим запросять до вечірки з коктейлями.
Щойно вони минули перешкоду — контрольно-пропускні пункти — та виїхали на п’ятнадцятимильну ділянку гравійної дороги, яка, здається, поглинала всю увагу Вітбі, бо він і досі говорив мало, — Керманич спитав:
— Це той маршрут, яким експедиція мала їхати до межі?
Що довше вони подорожували, то чіткіше в нього подумки вимальовувалось уявлення про хід експедицій цим самим шляхом, де кожен учасник мовчазний, сам на величезних просторах своїх думок, уриваних сценічними зупинками на багатьох пропускних пунктах. Усе задоволення руйнується.
— Аякже, — відповів Чіні. — Але в спеціальному автобусі, якому не треба зупинятися.
Спеціальний автобус. Немає контрольно-пропускних пунктів. Немає лімузину для експедиції — тільки не цією дорогою. А де вдовольняли їхнє уклінне прохання попоїсти? Чи перетворювався такий вечір на галасливу пиятику — а чи швидше на понуру медитацію? Коли востаннє їм дозволяли бачити родину, друзів? Чи отримували вони якесь релігійне напучування? Особові справи про це не свідчили; Центр, мов який багатолапий надпаразит, напосідав на Південний Округ, щоб координувати цю частину.
Навантажені чи необтяжені?
— І вже з рюкзаками та оснащенням? — спитав він. Він бачив біологиню в цьому спеціальному автобусі, без контрольно-пропускних пунктів, як вона нервово посмикує свій пакунок або мовчки заклякла на місці. Нервова чи спокійна? Попри її внутрішній стан, Керманич здогадався, що вона ні до кого з учасників експедиції не озивалася.
— Ні… їм це давали на прикордонні. Але вони знали, що там те ж саме, що й у тренувальних пакунках. Хіба що трохи менше уламків скель. — Знову цей погляд, ніби Керманич має зараз розреготатися, але, завжди чуйний, Чіні знову гмукнув замість нього.
Отже: наближення до межі. Яка була Жар-птаха — піднесена чи байдужа? Його розлютило, що він краще відчуває, якою вона не була, ніж якою була.
— Ми зазвичай жартували, — сказав Чіні — й тут його урвала вибоїна, в яку втелющив авто поганий водій Вітбі, — ми жартували, що нам слід виряджати їх із рахівницею-абак і кременем. Ну ще, може, дати одну-дві гумові стрічки.
Перевіряючи реакцію Керманича на його легковажність, Чіні, певно, відчув щось неприпустиме або небезпечне, бо додав:
— Гумор шибеника, знаєте. Як у «швидкій».
Окрім того, що його не було серед повішених. Він залишався у них за спинами й аналізував, з чим вони поверталися. Ті, хто повертався. Ціле звалище непотрібних зразків, куплених ціною крові та кар’єри, тому що навряд чи хто з уцілілих житиме надалі щасливо і плідно. Чи пам’ятала Жар-птаха Чіні, і якщо так, то яке має від нього враження?
Нескінченні брижі лускатих брунатних стовбурів дерев. Пахощі соснової глиці, змішані з різким духом розпаду і викидів джипа. Нагорі синьо-сіре небо, у просвітах склепіння гілок. Потилиця голови Вітбі, увесь час у русі. Невидимого і все ж таки аж надто видимого Вітбі. Ніщо, нуль, який то потрапляє у фокус, то випадає, здається і ближчим, і дальшим.
— Терор, — промовив Вітбі на ранковій зустрічі, втупившись у рослину з мишею. — Терор. — Але, хоч як це дивно, не дуже наголошуючи це слово, от ніби просто передавав інформацію, а не свою реакцію чи вираження емоцій.