Боже мій, я справді змарнувала весь день. Така даремна розтрата часу! І я зраділа, що не завжди буду змушена гаяти час на спання.
Коли Чарлі повернувся додому, я мала цілком презентабельний вигляд: зняла піжаму, охайно розчесалась і вже накривала вечерю на стіл. Аліса сіла на місце, де зазвичай сидів Едвард, — сьогодні Чарлі неодмінно буде задоволений.
— Привіт, Алісо! Як ти, дорогенька?
— Все гаразд, Чарлі, дякую.
— Я бачу, ти нарешті вилізла з ліжка, сонько, — промовив він до мене, коли я сіла поряд. А потім знов звернувся до Аліси:
— Всі базікають про вечірку, що вчора влаштували твої батьки. Закладаюся, що прибиранням ти займатимешся ще не один день.
Аліса знизала плечима. Знаючи її, я була впевнена, що все вже просто сяяло.
— Це було того варте, — промовила вона. — Вечірка була просто чудова.
— А де Едвард? — спитав Чарлі з увічливості. — Допомагає прибирати?
Аліса зітхнула, і її обличчя стало трагічним. Імовірно, це була лише гра, але занадто добра, щоб я могла сказати напевне.
— Ні. Він складає план на вихідні разом з Емметом та Карлайлом.
— Знов похід?
Аліса кивнула, її обличчя зробилося нещасним.
— Так. Ідуть усі, всі, окрім мене. Ми завжди ходимо у туристичний похід в кінці навчального року, це щось на кшталт святкування. Але цього року я вирішила за краще піти в похід по крамницях, аніж у похід по полях, і ніхто не захотів лишитися зі мною. Мене всі покинули.
Її обличчя було насуплене, а його вираз був таким спустошеним, що Чарлі автоматично нахилися до Аліси і простягнув руку, шукаючи способу її втішити. Я підозріло дивилась на неї. Що це вона таке затіває?
— Алісо, люба, чому б тобі не побути ці кілька днів у нас, — запропонував Чарлі. — Не можу уявити, як це ти будеш сама в тому величезному будинку.
Вона зітхнула. Щось надавило мені на ногу під столом.
— Ай! — скрикнула я.
Чарлі обернувся до мене.
— Що таке?
Аліса глянула на мене багатозначним поглядом. Закладаюсь, вона подумала, що я сьогодні трохи гальмую.
— Ногою вдарилась, — пробурмотіла я.
— А-а-а… — сказав він і знов обернувся до Аліси. — То як щодо пропозицій?
Вона знов наступила мені на ногу, цього разу не так сильно.
— Слухай, тату, ти ж розумієш, у нас тут не найкращі умови. Не думаю, що Алісі сподобається спати на підлозі в моїй кімнаті…
Чарлі піджав губи. Аліса знов скривила обличчя, повне розпачу.
— То, може, тоді Белла поживе з тобою у вас? — запропонував він. — Доки твої родичі не повернуться.
— О! Белло, ти згодна? — Аліса сяйливо посміхнулась. — Ти ж не проти трохи пройтись по крамницях, правда?
— Чому б ні, — погодилась я. — Крамниці. Чудово.
— Коли всі їдуть? — поцікавився Чарлі.
Аліса знов змінилась в обличчі.
— Завтра.
— Коли ти хочеш, щоб я приїхала? — запитала я.
— Гадаю, що по обіді, — відповіла вона і задумливо поклала палець на підборіддя. — Правда ж, у тебе немає справ на суботу? Я б хотіла вибратися в місто по покупки, це буде забіг на цілий день.
— Тільки не в Сієтл, — насуплюючись, вставив зауваження Чарлі.
— Певно ж, ні, — одразу погодилась Аліса, хоч ми обидві знали, що в Сієтлі цієї суботи буде цілком безпечно. — Я гадала, може, поїхати в Олімпію…
— Белло, тобі повинно сподобатись, — бадьоро і з полегшенням промовив Чарлі. — Розважитесь гарненько у місті.
— Так, тату. Це буде чудово.
Ось і все. Однією невимушеною розмовою Аліса з’ясувала мій розклад на час битви.
Едвард повернувся не вельми пізно. Чарлі побажав йому щасливої дороги, Едвард прийняв його слова без особливого здивування. Він оголосив, що вони вирушають завтра рано-вранці й попрощався набагато раніше, ніж завжди. Аліса поїхала з ним.
Я зібралась іти спати скоро потому, як вони поїхали.
— Не може бути, щоб ти вже втомилась, — запротестував Чарлі.
— Трошки, — збрехала я.
— Не дивно, що ти не любиш вечірок, — пробубонів він. — Ти потім задовго відходиш.
Нагорі Едвард уже розлігся на моєму ліжку.
— Коли ми зустрічаємось із вовкулаками? — прошепотіла я і приєдналася до нього.
— За годину.
— Гаразд. Джейкові та його друзям потрібно трохи поспати.
— Їм не потрібно так багато, як тобі, — підкреслив він.
Я змінила тему розмови, передбачаючи, що Едвард знову намагатиметься переконати мене залишитись удома.
— Аліса сказала тобі, що знов збирається мене викрасти?
Він вишкірився:
— Взагалі-то не збирається.
Я збентежено витріщилась на нього, а він весело засміявся, побачивши мій вираз обличчя.