Це не повинно мене так хвилювати, міркувала я. Подумаєш — якась там мандрівка до Вегаса. Я можу вдягнути щось навіть ліпше за старі джинси, я вдягну свій старий спортивний костюм. Церемонія, звісно ж, не триватиме довго, хвилин п’ятнадцять щонайбільше. Отже, я цілком зможу це витримати.
А потім, коли все скінчиться, Едвард повинен буде виконати свою частину угоди. Я зосереджуся на цьому, і воно допоможе мені забути про решту обставин.
Він сказав, що я не мушу розповідати нікому, і я збиралась так і вчинити. Але з мого боку було дуже нерозсудливо забути про Алісу.
Каллени повернулись додому близько опівдня. Я відчула, що навколо них кружляє якась нова, незнайома ділова атмосфера, і це відчуття повернуло мене до розуміння жахливості того, що наближалося. Аліса була у незвично кепському гуморі. Мені стало трохи легше, коли її роздратування пояснилось негараздами у співробітництві з вовкулаками, про що вона одразу ж повідомила Едварду:
— Я вважаю, — вона скривилась, використовуючи це сумнівне слово, — що вам слід вдягнутися для холодної погоди, Едварде. Я не можу сказати точно, що відбуватиметься, тому що після-обід ви рушаєте разом із тим псом. Але буревій, що насувається в тій місцевості, обіцяє бути дуже сильним.
Едвард хитнув головою.
— В горах ітиме сніг, — попередила вона його.
— Сніг, — промимрила я сама до себе. Зараз був червень. Ця думка мене збентежила.
— Вдягнеш куртку, — звеліла мені Аліса. Її голос був зовсім не дружелюбним, і це мене здивувало. Я уважно подивилась на неї, але Аліса відвернулась.
Я перевела погляд на Едварда, він посміхався, турботливість сестри розважала його.
В Едварда була купа приладь для кемпінгу для підтримання «людського» маскараду. Каллени були постійними покупцями в крамниці Ньютонів. Він узяв спальний мішок, маленький намет і кілька пакетів їжі швидкого приготування, посміхнувся, побачивши вираз мого обличчя, та спакував усе в наплічник.
Аліса тинялась туди-сюди гаражем, доки ми були там, і спостерігала за Едвардом, не кажучи ані слова. А він не звертав на неї жодної уваги.
Коли Едвард закінчив із пакуванням, він дістав свій мобільник і простягнув мені.
— Чому б тобі не зателефонувати Джейкобу і не сказати йому, що ми прибудемо на місце десь за годину, може, трохи більше? Він знає, де нас зустріти.
Джейкоба вдома не було, але Біллі пообіцяв, що обдзвонить усіх та знайде вільного вовкулаку для передачі інформації.
— Белло, за Чарлі не хвилюйся, — сказав мені Біллі. — Я докладу всіх зусиль, щоб тримати все під контролем.
— Так, я знаю, що з Чарлі все буде гаразд, — відповіла я Біллі. Проте я була не така впевнена щодо безпеки його сина, але в розмові цього не додала.
— Як би я хотів завтра бути з рештою наших! — Біллі засмучено посміхнувся. — Бути старим — тяжке випробування, Белло.
Жага до бійки, мабуть, є визначальною характеристикою Y-хромосоми. Бо всі чоловіки однакові, всі прагнуть воювати.
— Розважтесь там із Чарлі.
— Удачі тобі, Белло, — відповів він. — І… перекажи це ж побажання… е-е-е… Калленам також.
— Перекажу, — пообіцяла я, здивована його словами.
Я повернула телефон назад Едвардові й побачила, що між ним та Алісою ведеться щось на взір беззвучної дискусії. Вона пильно дивилась на нього благальними очима. А він на неї — насуплено, вочевидь, засмучений тим, чого вона просить.
— Біллі просив переказати вам побажання удачі.
— Дуже великодушно з його боку, — промовив Едвард, відриваючи погляд від Аліси.
— Белло, можна поговорити з тобою наодинці? — швидко запитала вона.
— Алісо, ти весь час ускладнюєш мені життя, — попередив її Едвард. — Я справді вважаю, що не варто.
— Я не про тебе хочу поговорити, Едварде, — парирувала вона.
Він засміявся, щось у її відповіді його розважило.
— Не про тебе, не хвилюйся, — наполягала Аліса, — це наші жіночі секрети.
Він насупився.
— Дозволь нам поспілкуватися, — сказала я Едварду. Мені було цікаво.
— Ну гляди, ти сама напросилася, — пробуркотів він і знов засміявся, наполовину сердито, наполовину весело, і швидко вийшов із гаража.
Я обернулась до Аліси, вже непокоячись, але вона на мене не дивилась. Її кепський гумор ще й досі не минувся.
Вона сіла на капот свого «Порша», обличчя було засмученим. Я ступила до машини за нею і сперлась поруч на бампер.