Він витріщився на мене збентеженими очима.
— Едвард завтра не братиме участі в битві, — прошепотіла я пояснення. — Я змусила його залишитись зі мною. Я страшенна боягузка.
Він насупився.
— Ти гадаєш, наш план не спрацює? Гадаєш, вони знайдуть тебе тут? Ти знаєш щось, чого я не знаю?
— Ні, ні. Цього я не боюсь. Просто… я не можу його відпустити. Якщо він не повернеться… — я здригнулась і заплющила очі, щоб прогнати цю думку.
Джейкоб мовчав.
А я й далі шепотіла, склепивши повіки.
— Якщо хтось зазнає шкоди, це назавжди буде моя провина. Та навіть якщо і не зазнає… Я вчинила жахливо. Як я могла переконати Едварда залишитись зі мною? Він не міг мені опиратися, але я все життя знатиму, коли щось трапиться, це буде на моєму сумлінні, — промовивши це, я стала почуватися не набагато, але краще. Навіть якщо зізнатися я могла тільки Джейкобу.
Він пирхнув. Я повільно розплющила очі й із прикрістю побачила, що кам’яна машкара повернулась на його обличчя.
— Не можу повірити, що він дозволив умовити себе вийти з гри. Я б ніколи не проґавив такої нагоди.
Я зітхнула на це і промовила:
— Я знаю.
— Але в будь-якому разі це нічого не означає, — Джейкоб раптово почав відступатися. — Це в жодному разі не означає, що він кохає тебе більше, ніж я.
— Але ти б не залишився зі мною, навіть якщо б я благала тебе навколішках.
Джейк на секунду підібрав губи, і мені було цікаво, чи спробує він заперечити моє твердження. Ми обоє знали правду.
— Лише через те, що я знаю тебе краще, — нарешті промовив він. — Все має минутися гладко. Саме через це, навіть якщо б ти мене дуже попросила, я б не залишився. Потім ти б зовсім не сердилась на мене.
— Якщо все б минулося гладко, можливо, ти й правий, після всього я б не сердилась на тебе. Але весь час, доки тебе б не було поряд, я б страшенно хвилювалась, Джейку. Просто б із глузду з’їжджала від хвилювань.
— Чому? — хрипло спитав він. — Чому це ти переймаєшся тим, що зі мною щось може статися?
— Не кажи так. Ти ж знаєш, як багато ти для мене важиш. Мені шкода, що я не сприймаю тебе так, як ти б того хотів, але все є, як є. Ти мій найкращий друг. Принаймні ти був моїм найкращим другом. І досі іноді… коли ти скидаєш свою захисну машкару.
Він посміхнувся тією старою усмішкою, яку я так любила.
— Я завжди буду твоїм найкращим другом, — пообіцяв він. — Навіть якщо поводитимусь неналежним чином. Всередині я залишився тим самим старим Джейкобом.
— Я знаю. Чого, ти гадаєш, я й досі терплю всі твої витребеньки? Ми разом розсміялися, а потім його очі стали знов сумними.
— Коли ти нарешті збагнеш, що також закохана в мене?
— Припини, зруйнуєш чудову мить.
— Я не кажу, що ти не кохаєш його. Я не дурний. Але це можливо — кохати одразу двох, Белло. Я таке бачив.
— Я не якийсь там ненормальний вовкулака, Джейкобе.
Він зморщив носа, і я вже збиралась вибачитись за останнє зауваження, але він змінив тему.
— Ми вже поряд. Я відчуваю його запах.
Я зітхнула з полегшенням.
Він розтлумачив мою реакцію неправильно.
— Я б із задоволенням призупинив крок, Белло, але тобі самій захочеться опинитися в якомусь притулку, коли почнеться оте.
Ми обоє звели очі до неба.
На нас із заходу насувалась суцільна фіолетово-чорна стіна хмар, накриваючи ліс чорною плівкою.
— Нічого собі, — пробурмотіла я. — Джейку, нам краще поквапитись. Тобі ж іще додому потрібно дістатися, перш ніж усе почнеться.
— Я не збираюсь вертатись додому.
Я пильно подивилась на нього й обурено промовила:
— Ти ж не збираєшся залишитися з нами в таборі?
— Фактично — ні, тобто я не збираюсь розділяти з вами один намет чи щось таке. Я краще побуду під дощем, ніж терпітиму той сморід. Але я впевнений, що твій кровопивця захоче бути на зв’язку зі зграєю для координації дій, тож я милостиво забезпечу йому цю послугу.
— Я гадала, що цим займатиметься Сет.
— Він займе моє місце завтра, під час битви.
Це нагадування примусило мене ненадовго замовкнути.
Я пильно поглянула на Джейка, і хвилювання закипіло в мені з новою силою.
— Я навіть не припускаю, що є якийсь спосіб переконати тебе залишитися тут, коли ти вже прийшов? — промовила я. — Навіть якщо я і справді благатиму? Чи обміняю своє життя на вічне рабство, чи ще щось?
— Заманливо, але ні. Хоча мені було б цікаво подивитись, як ти благатимеш. Якщо хочеш, можеш спробувати мене вмовити.