Едвард з’явився в полі зору першим, його обличчя було блідим і гладеньким. Коли він вийшов із тіні, його шкіра засяяла на сонці, як це буває зі снігом. Сет рушив, щоб привітати його, уважно дивлячись йому в очі. Едвард повільно кивнув у відповідь, і на його чолі з’явилась зморшка занепокоєння.
— Так, це те, що нам треба, — пробурмотів він сам до себе, перш ніж звернутися до великого вовка. — Я гадаю, що нас не заскочать зненацька. Час уже наближається. Будь ласка, скажи Сему, хай попросить Алісу дізнатися розклад докладніше.
Сет рвучко схилив голову, і я пошкодувала, що не можу залементувати. Звісно ж, зараз у нього вийшло кивнути! Я з роздратуванням відвернулась і зрозуміла, що Джейкоб також уже тут.
Він стояв до мене спиною, а обличчям туди, звідки прийшов. Я обережно чекала, коли він обернеться.
— Белло, — прошепотів Едвард, раптово з’явившись поряд зі мною. Він дивився на мене, і в його очах виразно читалась турбота. Його великодушність була просто безмежною. Зараз я заслуговувала на нього менше, ніж будь-коли. — Виникли невеличкі ускладнення, — сказав він мені, ретельно добираючи слова. — Зараз ми з Сетом відійдемо трохи далі, щоб з’ясувати всі подробиці того, що відбувається на галявині. Я буду недалечко, але нічого не слухатиму. Я знаю, ти не хочеш, щоб були свідки, незважаючи на те, яке рішення ти ухвалиш.
Лише в самому кінці у його голос прорвався біль. Я повинна зробити так, щоб більше ніколи не завдам Едварду мук. Це буде метою мого життя. Більше ніколи я не стану причиною такого його погляду.
Я була така засмучена, що навіть не спитала його, які там нові проблеми виникли. Зараз мене нічого більше не хвилювало.
— Скоріше вертайся, — прошепотіла я.
Він легко поцілував мене в губи, а потім зник у лісі разом із Сетом. Джейкоб і досі стояв у тіні дерев, і тому я не бачила виразу його обличчя.
— Я поспішаю, Белло, — сказав він млявим голо сом. — Поквапся.
Я ковтнула — раптово моє горло стало таким сухим, аж я засумнівалась, що зможу вимовити бодай слово.
— Просто скажи, чого ти хочеш, і покінчимо з цим.
Я глибоко вдихнула.
— Мені шкода, що я — така зіпсута людина, — прошепотіла я. — Мені шкода, що я була такою егоїсткою. Я б дуже хотіла, аби ми ніколи з тобою не зустрілися і я не завдала тобі такого болю. Я не хочу, щоб це повторилось, і зроблю для цього все — обіцяю. Я триматимусь від тебе подалі. Я переїду в інший штат. Тобі більше ніколи не доведеться мене бачити.
— Це не дуже схоже на вибачення, — гірко промовив він.
Я не могла говорити голосніше, ніж шепотом:
— Скажи мені, як правильно вчинити.
— А що як я не хочу, аби ти кудись їхала? А що як я хочу, аби ти залишилась, хоч би яка ти була егоїстка? Моя думка враховується, коли ти намагаєшся вирішити мої проблеми?
— Джейку, це не допоможе. Залишатися поряд із тобою, коли ми прагнемо різного, було великою помилкою. І з часом усе тільки погіршується. Я просто продовжую кривдити тебе. А я більше не хочу завдавати тобі болю. Це нестерпно, — мій голос задрижав.
Він зітхнув.
— Зупинись. Тобі не потрібно більше нічого казати. Я все розумію.
Я хотіла сказати, як сильно я за ним сумуватиму, але прикусила язика. В будь-якому разі це не допоможе.
Якийсь час він стояв мовчки, вт упившись у землю, а я боролась зі страшенним бажанням підійти до нього й обійняти. Щоб утішити.
А потім він несподівано підвів голову.
— Ти не одна, хто має принести себе в жертву, — промовив він упевненим голосом. — В цю гру можуть грати двоє.
— Що?
— Я також поводився кепсько. Я зробив це рішення для тебе набагато важчим, ніж було потрібно. Я міг шляхетно здатися ще на самому початку. Але я також завдав тобі болю, Белло.
— Це все моя провина.
— Я не дозволю тобі взяти всю провину на себе, Белло. Чи всю славу. Я знаю, як можна все виправити.
— Що ти маєш на увазі? — спитала я. Раптовий божевільний спалах у його очах налякав мене.
Він звів очі до сонця, а потім поглянув на мене.
— Десь там скоро відбудеться дуже серйозна битва. Гадаю, після неї тобі буде неважко зробити вибір.
Його слова проникали в мій мозок повільно, одне по одному, й ось я вже не могла дихати. Незважаючи на всі наміри викреслити Джейкоба з мого життя назавжди, до цієї самої секунди я не могла усвідомити, як глибоко слід для цього встромити ножа.