Я була занадто заціпеніла, щоб відчути щось більше, ніж легке здивування, коли зрозуміла, що саме то було.
На галявині було вісім вампірів.
Біля вогнища калачиком скрутилася дівчинка, вона обвила руки навколо колін. Дівчинка була зовсім юна. Навіть молодша за мене, на вигляд років десь п’ятнадцятьох, темноволоса і дуже худенька. Її очі зосередилися на мені, їхні райдужні оболонки були неймовірно червоними і виблискували, як діаманти. Вони були навіть яскравішими, ніж у Райлі, та дико і безконтрольно обертались.
Едвард побачив мій спантеличений вираз обличчя.
— Вона капітулювала, — швидко пояснив він мені. — Такого я досі ніколи не бачив. Карлайл хоче запропонувати їй приєднатися. Але Джаспер не схвалює його ідеї.
Я не могла відірвати погляду від сцени біля вогнища. Джаспер неуважливо потирав ліве передпліччя.
— З Джаспером усе гаразд? — прошепотіла я.
— Так, усе гаразд. Просто отрута пече.
— Його вкусили? — налякано спитала я.
— Він намагався бути одразу всюди. Взагалі-то він хотів залишити Алісу без роботи, — Едвард похитав головою. — Та Алісі не потрібна нічия допомога.
Аліса скривилась, поглянувши в бік коханого.
— Дурненький супергерой.
Молоденька дівчина раптово, різко, ніби звір, закинула голову назад і пронизливо заволала.
Джаспер люто на неї загарчав, вона притиснулась до землі, її пальці, ніби кігті, впилися в землю, і вона захитала головою назад-уперед, ніби від болю. Джаспер зробив крок до неї, припадаючи нижче до землі. Едвард рухався з перебільшеною буденністю, розвернувши наші тіла так, щоб опинитися між дівчинкою та мною. І мені довелось спостерігати за протистоянням дівчинки та Джаспера крадькома, з-за Едвардової руки.
Карлайл миттю опинився біля Джаспера. Він узяв наймолодшого сина за руку, стримуючи.
— Чи не змінили ви своєї думки, юна леді? — запитав Карлайл, як завжди, спокійний. — Ми не хочемо вас знищувати, але нам доведеться, якщо ви не навчитесь себе контролювати.
— Як ви можете це витримувати? — простогнала дівчинка високим чистим голосом. — Я її хочу, — яскраво-червоні очі дивились на Едварда та, поминаючи Едварда, на мене, і її нігті знову вгрузли у тверду землю.
— Ти повинна цього навчитися, — похмуро сказав їй Карлайл. — Наприклад, робити вправи, щоб навчитися самоконтролю. Це можливо, і це єдине, що може тебе зараз урятувати.
Дівчина обхопила голову брудними руками і тихо заскавчала.
— Ми можемо відійти від неї? — прошепотіла я, тягнучи Едварда за руку. Зуби дівчини заголились, коли вона почула мій голос, а на обличчі відбилась мука.
— Нам краще залишатись тут, — тихо промовив Едвард. — Вони вже наближаються до нас із північного краю галявини.
Я обвела поглядом галявину, моє серце шалено калатало, але я не могла нічого вгледіти крізь густу завісу туману.
Через секунду безплідних пошуків мій погляд знов сфокусувався на молодій вампірці. Вона і досі не могла відірвати очей від мене, в її зіницях палахкотіло божевілля.
Ми довго дивились одна на одну. Карé з темного волосся обрамляло її біле, ніби гіпсове, обличчя. Було важко сказати, чи вона гарна, оскільки всі риси викривились від муки та спраги. Здавалось, на молодому обличчі є тільки ті шалені очі, від яких майже неможливо відвести погляд. Вона злісно витріщалась на мене, здригаючись і звиваючись від болю що кілька секунд.
Я пильно й уважно поглядала на неї, міркуючи: а не дивлюсь я часом у дзеркало з моїм власним відображенням у недалекому майбутньому?
Потім Карлайл і Джаспер від вогнища попрямували до нас. Еммет, Розалія та Есме сходились щільніше до того місця, де стояли Едвард, Аліса та я. Формувався об’єднаний фронт, як висловився Едвард, зі мною в самому його серці, у найбезпечнішому місці.
Я із зусиллям відірвала очі від дикої дівчинки, щоб хоч поглядом пошукати чудовиськ, які наближались.
І досі не було нічого видно. Я зиркнула на Едварда, його зіниці дивились чітко поперед себе. Я спробувала прослідкувати за його поглядом, але побачила лише смог, густий оліїстий смог, що стелився над землею і повільно підіймався вгору, мов хвилі. Він здіймався всюди, темніший посередині.
— Гм… — тихо промовив мертвий голос із туману. Я впізнала цей тон одразу.
— Ласкаво просимо, Джейн, — голос Едварда був чемним і холодним.
З туману почали випливати темні фігури, розділяючись і набуваючи чітких форм. Я знала, що попереду всіх буде Джейн, у найтемнішому, майже чорному плащі, і її фігура буде найменшою, майже на два фути нижчою за інших. Я могла тільки вгадувати янгольські риси її обличчя під тінню каптура.