— Вона зрадіє. Особливо коли почує, куди ми збираємося на вихідні.
Я застогнала, зазнавши поразки.
Ми повернулися раніше, ніж я обіцяла. Було не дивно, що світло досі горіло у вікнах мого будинку, коли ми приїхали, — я знала, що Чарлі чекатиме на мене, аби ще трохи покричати.
— Краще не заходь, — сказала я. — Не нагнітатимемо ситуації.
— Його думки відносно спокійні, — піддражнив мене Едвард. Вираз його обличчя змусив мене замислитися, чи не проґавила я черговий жарт. Куточки Едвардових вуст тремтіли, переборюючи усмішку.
— Бувай, — пробурмотіла я похмуро. Він засміявся та поцілував мене в маківку.
— Я прийду, коли Чарлі хропітиме.
Телевізор горлав на всю котушку. Я одразу ж спробувала прошмигнути повз.
— Підійди-но сюди, Белло, — покликав Чарлі, зводячи нанівець мій план.
Дуже неохоче я подолала п’ять кроків, які нас розділяли.
— В чому річ, тату?
— Гарно провела час? — запитав він. Здавалося, що йому ніяково. Перш ніж відповісти, я постаралася відшукати в його словах підтекст.
— Так, — мовила я нерішуче.
— Що ви робили?
Я знизала плечима:
— Ми були з Алісою та Джаспером. Едвард обіграв Алісу в шахи, а потім грали ми з Джаспером. Він мене розгромив.
Я усміхнулася. Було так кумедно спостерігати, як Едвард з Алісою грають у шахи. Вони сиділи майже нерухомо, дивлячись на шахову дошку: Аліса передбачала його ходи, а Едвард зчитував із думок її. Майже вся партія була проведена подумки; не встигли вони і по два пішаки походити, як Аліса поклала свого короля і здалася. Це все тривало щонайбільше три хвилини.
Чарлі вимкнув звук — незвичний хід.
— Послухай, я маю з тобою поговорити.
Він насупився і мав дуже зніяковілий вигляд.
Я мовчки сиділа в очікуванні. На мить він зустрівся зі мною поглядом, а потім потупив очі в підлогу. А тоді замовк.
— Про що, тату?
Він глибоко вдихнула.
— Я не дуже знаюся на таких речах. Не уявляю, з чого почати. Я чекала.
— Ну, гаразд, Белло. Так от, — він підвівся з крісла і почав крокувати туди-сюди кімнатою, дивлячись собі під ноги. — Здається, у вас із Едвардом серйозні стосунки, і є деякі речі, з якими треба бути обережними. Я знаю, Белло, що ти вже доросла, але ти досі дуже молода, і є багато важливих речей, які треба знати, коли ти… ну, коли ти розпочинаєш фізичні стосунки з…
— О ні, будь ласка, тільки не це! — скочивши на ноги, почала я благати. — Будь ласка, Чарлі, скажи, що ти не збираєшся говорити зі мною про секс.
Він утупився в підлогу.
— Я твій батько. У мене є обов’язки. Не забувай, що мені так само незручно, як і тобі.
— Не думаю, що чисто по-людському це можливо. У будь-якому разі мама випередила тебе на десять років і позбавила цього неприємного клопоту.
— Десять років тому в тебе не було хлопця, — пробурмотів він неохоче.
Я могла заприсягтися, що він боровся з бажанням полишити тему. Ми обоє стояли, дивлячись у підлогу і відвернувшись одне від одного.
— Не думаю, що основи цього заняття дуже змінилися, — сказала я, почервонівши не менше за нього. То було справжнісіньке пекло, і ще гірше було усвідомлювати, що Едвард знав про його наближення. Не дивно, що він так посміхався в машині.
— Просто скажи мені, що ви двоє поводитеся відповідально, — попросив Чарлі благальним тоном, мабуть, бажаючи, щоб підлога розверзлася у нього під ногами і поглинула його.
— Заспокойся, тату. Немає чого хвилюватися.
— Не те щоб я тобі не довіряв, Белло, але знаю, що ти не хочеш мені про це розповідати, а ти знаєш, що я не дуже хочу про це слухати. Я постараюся бути сучаснішим. Часи змінилися.
Я нерішуче засміялася.
— Можливо, часи й змінилися, але Едвард такий старомодний. Тобі нема про що хвилюватися.
— Ага, старомодний, — пробурмотів він.
— Ух-х, — застогнала я, — краще б ти не примушував мене говорити це вголос, тату. Дійсно. Але… я… я незаймана, і не збираюся негайно цей статус міняти.
Ми обоє скривилися, але потім обличчя Чарлі розгладилося. Здавалося, він мені повірив.
— Можна я піду спати? Будь ласка.
— Зачекай хвилину, — відповів він.
— О татку, я благаю тебе.
— Неприємна частина позаду, обіцяю, — запевнив він.
Кинувши на нього швидкий погляд, я з вдячністю побачила, що він розслабився і його обличчя повернуло нормальний колір. Він відкинувся на дивані, зітхаючи з полегшенням, що розмова про секс лишилася в минулому.
— Що ще?
— Та просто хотів дізнатися, як там просуваються справи з рівновагою?
— Та наче добре. Ми домовилися сьогодні з Анжелою, що я допоможу їй із запрошеннями на випускний. Лише ми, дівчата.