Я намагалась отямитись і знайти можливість і сили заговорити.
Він обережно перекотився, втискуючи мене в прохолодну траву.
«Ах, байдуже!» — торжествувала моя менш благородна половина. Голова була сповнена Едвардового солодкого дихання.
«Ні, ні, ні!» — сперечалась друга половина з першою. Я хитнула головою, і його вуста перемістились на мою шию, дозволяючи мені дихнути.
— Едварде, зупинись. Почекай, — мій голос був таким самим слабким, як і моя воля.
— Чому? — прошепотів він у ямку, з якої починалось моє горло.
Я зусиллям волі спробувала надати своєму голосу рішучості.
— Я не хочу, щоб це трапилося зараз.
— Справді? — перепитав він з усмішкою в голосі. Він знову притулився своїми губами до моїх — відповідати стало неможливо.
Моїми жилами розлилось тепло; там, де Едвардове тіло торкалось мого, шкіра палала.
Я примусила себе зосередитися. Мені довелось дуже добре попрацювати над собою, щоб приневолити себе відпустити його волосся і покласти руки йому на груди. Але я це зробила. А потім, упершись руками в Едвардові груди, я спробувала відштовхнути його від себе. Певна річ, самостійно зробити це я б не змогла, але він відчув мій спротив і відсунувся.
Відсторонившись на кілька сантиметрів, він подивився на мене, і його погляд не сприяв моїм рішучим діям. В його очах палало чорне полум’я.
— Чому? — знову запитав він, голос його став низьким та охриплим. — Я кохаю тебе. Я хочу тебе. Просто зараз.
Метелики, що пурхали у мене в животі, перелетіли до горла. Й Едвард скористався з мого мовчання.
— Чекай, чекай-но, — намагалась я пробелькотіти крізь поцілунок.
— Не можу, — не погоджуючись, прошепотів він.
— Будь ласка, — видихнула я.
Він застогнав і, відштовхнувшись від мене, перекотився на спину.
Так ми лежали близько хвилини, намагаючись стишити дихання.
— Белло, скажи мені, чому ні, — вимогливо запитав Едвард. — І хай це буде не через мене.
Все в моєму світі оберталось навколо нього. Що за дурні припущення.
— Едварде, для мене це дуже важливо. І я збираюсь зробити все за правилами.
— І хто ж визначає правила?
— Я.
Він перекотився на живіт, підпер голову рукою і дивився на мене з осудом.
— І як же, на твою думку, правильно?
Я зробила глибокий вдих.
— Відповідально. Все повинно відбуватись у вірній послідовності. Я не позбавлю Чарлі та Рене найліпшого подарунка, який тільки я можу їм подарувати. Я не хочу позбавляти Алісу радощів від організації весілля — ми ж усе одно одружуємось. Я пов’яжу себе з тобою згідно з усіма людськими обрядами, перш ніж попрошу тебе зробити мене безсмертною. Я все зроблю за правилами, Едварде. Твоя душа занадто важлива для мене, щоб гратися з нею в такі ігри. І ти мене в іншому не переконаєш.
— Б’юсь об заклад, що я зможу тебе переконати, — прошепотів він, і його очі знову загорілись.
— Але ти не станеш цього робити, — відповіла я, стараючись, щоб мій голос залишався рівним, — знаючи, що я цього не хочу.
— Ти змагаєшся нечесно, — звинуватив він мене.
Я усміхнулась:
— А я ніколи і не обіцяла.
Він тужливо усміхнувся у відповідь.
— Якщо ти зміниш свою думку…
— Ти будеш першим, хто про це дізнається, — пообіцяла я.
В цю мить почав бризкати дощик, кілька великих краплин із легким стуком впали на траву.
Я сердито подивилась на небо.
— Я віднесу тебе додому, — Едвард змахнув маленькі краплинки дощу з моєї щоки.
— Дощ не проблема, — пробуркотіла я. — Просто це означає, що прийшов час зробити щось дуже неприємне і, можливо, навіть дуже небезпечне.
Його очі розширились від тривоги.
— Дуже добре, що ти куленепробивний, — вела далі я. — Мені потрібна та каблучка. Час розказати про все Чарлі.
Едвард засміявся, піймавши мій вираз обличчя.
— Дуже небезпечне завдання, — погодився він. Потім знову засміявся і поліз у кишеню джинсів. — Добре хоч не доведеться за нею вертатись.
Він знову надів каблучку мені на ліву руку, на палець, де повинна носитись обручка.
Туди, де вона залишатиметься до кінця віків.
ЕПІЛОГ. ВИБІР
— Джейкобе, скільки це триватиме? — вимогливо питала Лі. Нетерпляча. Емоційна.
Я зціпив зуби.