Тому коли в четвер після роботи на «вольво» замість Едварда приїхала Аліса, я спочатку нічого не запідозрила. Пасажирські дверцята були відчинені, і незнайома музика потрясала машину гучними басами.
— Привіт, Алісо, — привіталася я, сідаючи в машину і намагаючись перекрикнути музику. — Де твій брат?
Вона підспівувала мелодії. Голос її звучав на октаву вище, зливаючись із музикою у незвичній гармонії. Вона кивнула мені, ігноруючи моє запитання, повністю зосереджена на музиці. Я захлопнула дверцята і затулила руками вуха. Вона усміхнулася і зменшила гучність аж до приглушеного фону. А потім одночасно натиснула на гальма і на газ.
— Що діється? — запитала я, відчуваючи, що тут щось не так. — Де Едвард?
Вона знизала плечима.
— Вони поїхали раніше.
— А-а… — я постаралася контролювати абсурдне розчарування. Раніше поїхав, раніше повернеться, нагадала я собі.
— Усі чоловіки поїхали, і в нас буде «вечірка в піжамах»! — оголосила вона дзвінким, співучим голосом.
— Вечірка в піжамах? — повторила я, і мої підозри підтвердилися.
— Ти не рада? — вигукнула вона.
Я пильно подивилася на неї.
— Це викрадення, чи не так?
Вона засміялася і кивнула.
— До суботи. Есме про все домовилася з Чарлі; ти пробудеш зі мною дві ночі, а завтра я відвезу тебе і заберу зі школи.
Я повернулася до вікна, зціпивши зуби.
— Вибач, — сказала Аліса без натяку на каяття. — Едвард мене підкупив.
— Чим? — процідила я крізь зуби.
— «Поршем». Точно таким, як я викрала в Італії, — вона щасливо зітхнула. — Мені не можна їздити на ньому у Форксі, але якщо хочеш, можемо перевірити, як довго звідси до Лос-Анджелеса, — б’юся об заклад, що привезу тебе додому до півночі.
Я глибоко вдихнула.
— Мабуть, я пас, — зітхнула я і здригнулась.
З неймовірною швидкістю ми подолали повороти під’їзної алеї. Аліса заїхала в гараж, і я швидко оглянула машини. Там був великий джип Еммета, червоний автомобіль Розалії з відкидним верхом, а посередині — сяючий канарково-жовтий «Порш».
Аліса граційно випурхнула з машини, наблизилася до свого хабара і ніжно провела рукою по всій його довжині.
— Гарний, хіба ні?
— Гарний — не те слово, — пробурчала я скептично. — І він подарував тобі оце, щоб ти два дні протримала мене в заручниках?
Аліса скорчила міну.
Секундою пізніше мені стукнуло в голову, що до чого, і від жаху я зойкнула.
— Це за кожний раз, коли його не буде?
Вона кивнула.
Я хрьопнула дверцятами і важким кроком пішла в будинок. А вона пританцьовувала біля мене, не відчуваючи жодних докорів сумління.
— Алісо, тобі не здається, що це трохи схоже на ув’язнення? На психологічні тортури?
— Ні, не здається, — пирхнула вона. — Це ти, здається, не розумієш, якими небезпечними можуть бути вовкулаки. Особливо коли я їх не бачу. Едвард не може подбати про твою безпеку. Не треба бути такою легковажною.
Я відповіла уїдливо:
— А вурдалацька «вечірка в піжамах» — це просто ідеал свідомо безпечної поведінки.
Аліса засміялася.
— Я зроблю тобі педикюр і все, що захочеш, — пообіцяла вона.
Це вже було не так погано, зважаючи на той факт, що мене утримували проти волі. Есме принесла смачну італійську їжу, яку вона замовила в Порт-Анджелесі, а Аліса підібрала мої улюблені фільми. Навіть Розалія була там і тихо сиділа в кутку. Аліса наполягла на педикюрі, й у мене майнула думка, що вона діє по списку, який, очевидячки, склала після перегляду паршивих комедійних шоу.
— Коли ти лягатимеш спати? — запитала вона, коли нігті на моїх ногах заблищали, пофарбовані у криваво-червоний колір. Здавалося, мій настрій ніскільки не охолодив її запалу.
— Я зовсім не хочу спати. Але завтра треба йти в школу.
Вона надулася.
— А де мені спати? — я зміряла поглядом канапу, яка була явно закоротка. — Ти не можеш просто тримати мене під наглядом у моєму власному будинку?
— І що це буде за вечірка в піжамах? — Аліса роздратовано похитала головою. — Ти спатимеш у Едвардовій кімнаті.
Я зітхнула. Принаймні канапа у його кімнаті була довша за цю. Зрештою, там на підлозі лежав такий товстий золотисто-жовтий килим, що на ньому можна буде спати майже як на ліжку.
— Можна хоча б з’їздити додому по речі?
Вона розпливлася в усмішці.
— І це також передбачено.