— Ці тести спрямовані не на виявлення залежності від Препарату С, а на... Що ж, давайте-но спершу пройдемо Основний тест, який перевірить вашу здатність відрізняти речі від їхнього тла. Бачите цю геометричну діаграму?
Він поклав на стіл перед Фредом розмальовану картку.
— Поміж ліній, які, вочевидь, нічого не означають, знаходиться знайомий об’єкт, який усі ми легко можемо упізнати. Ви маєте сказати мені, що...
Замітка. У липні 1969 року Джозеф Е. Боґен опублікував свою революційну статтю «Інший бік мозку: зіставлена свідомість». У цій статті він процитував маловідомого доктора А. Л. Віґана, котрий у 1844 році писав:
Природа свідомості за своєю суттю дуалістична, як і органів, за допомогою яких вона функціонує. У мене виникла ця думка, і я розмірковував про неї більше ніж чверть століття, не виявивши жодного вагомого або хоча б правдоподібного заперечення. Відтак я вважаю, що можу довести — (і) Що обидві частини головного мозку є окремими і бездоганними органами мислення. (2) Що в обох частинах головного мозку можуть одночасно відбуватися окремі й відмінні процеси мислення чи логічного міркування.
У своїй статті Боґен дійшов висновку: «Я [услід за Віґаном] переконаний, що в кожному з нас містяться дві свідомості. Стосовно цього питання існує безліч деталей, які ще необхідно дослідити ґрунтовніше. Але, так чи інакше, зрештою нам доведеться переглянути найбільш базове заперечення поглядів Віґана, а саме — суб’єктивне відчуття, яким наділена кожна людина, що ми є чимось Цілісним. Така внутрішня впевненість у власній Цілісності є найзаповітнішим переконанням Західної Людини...»
«...що є об’єктом і на що вказується в загальному контексті».
«Грають зі мною в хорошого й поганого»,— подумав Фред.
— Навіщо це все взагалі? — запитав він, дивлячись замість діаграми на медика. — Б’юсь об заклад, це через промову в клубі «Лайонз».
Фред був цілком в цьому впевнений.
— У багатьох із тих, хто вживає Препарат С, — мовив медик, котрий сидів на стільці,— виникає розрив між правою і лівою півкулями мозку. Втрачається можливість належного сприйняття гештальтів, що є порушенням як перцептивної, так і когнітивної систем, хоча, схоже, що сама когнітивна система продовжує функціонувати без будь-яких змін. Однак те, що тепер сприймається перцептивною системою, стає розділеним, тож і когнітивна система поступово перестає нормально функціонувати, зазнаючи дедалі більшого ураження. Ви бачите на цьому малюнку знайомий об’єкт? Можете мені його показати?
— Ви ж не маєте на увазі осідання залишків важких металів у нейроцепторних ділянках, чи не так? — запитав Фред.— Це ж — незворотні...
— Ні, — відказав медик, який стояв. — Це не ураження мозку, це — форма інтоксикації, інтоксикації мозку. Ми говоримо про психоз інтоксикованого мозку, що вражає перцептивну систему й спричиняє розділення сприйняття. Те, що я вам пропоную, цей тест БҐ, спрямований на визначення здатності вашої перцептивної системи працювати як єдине ціле. Ви бачите тут якийсь об’єкт? Він має одразу ж впадати у вічі.
— Я бачу пляшку «Коли», — сказав Фред.
— Правильна відповідь: пляшка содової,— мовив медик на стільці й забрав малюнок, замінивши його на інший.
— Ви щось помітили, — поцікавився Фред, — вивчаючи мої інструктажі і таке інше? Щось хрінове?
«Це все ця промова», — подумав він.
— А що з приводу моєї промови? — запитав Фред. — У ній були прояви білатерального розладу? Це через неї мене направили сюди на тестування?
Він читав про ці тести на роздвоєння свідомості, якими час від часу перевіряли працівників відділу.
— Ні, це — рутинна процедура, — відказав медик. — Офіцере Фред, ми ж розуміємо, що агенти, які працюють під прикриттям, задля виконання своїх обов’язків мусять вживати наркотики; ті, що потрапили до федеральних...
— Назавжди? — спитав Фред.
— Назавжди лишиться не так вже й багато. Знову ж таки, йдеться про порушення перцепції, яке з часом виліковується, коли...
— Морок, — мовив Фред. — Воно все вкриває мороком.
— Відчуваєте в голові якісь перехресні ефекти? — раптом запитав один із медиків.
— Що? — невпевнено перепитав Фред.
— Між півкулями. У разі пошкодження лівої півкулі, яка зазвичай відповідає за мовлення, права півкуля іноді намагається заповнити цей пробіл, принаймні, наскільки може.
— Не знаю,— відповів він.— Нічого такого не зауважував.
— Думки, які вам не належать. Так, наче замість вас думає якась інша особа чи інша свідомість. Проте думає не так, як думали б ви. Навіть вживаючи невідомі вам іншомовні слова. Які протягом життя ви колись вивчили завдяки периферійному сприйняттю.
— Нічого такого. Я б помітив.
— Імовірно, так. Як нам відомо з того, що розповідали люди з ураженнями лівої півкулі, це — доволі приголомшливий досвід.
— Що ж, думаю, я б таке зауважив.
— Раніше вважалося, що в правій півкулі мовленнєвих центрів немає взагалі, проте це було до того, як за допомогою наркотиків велика кількість людей зруйнувала свої ліві півкулі і дала можливість запрацювати правим. Щоб заповнити порожнечу.
— Можете бути певними, я за цим стежитиму, — сказав Фред.
Він почув у своєму голосі щось відверто механічне, відповівши так, як слухняна дитина відповідає в школі. Погоджуючись підкоритись будь-якому безглуздому наказу вчителів. Тих, що вищі за неї на зріст і які можуть застосувати силу та примус, незважаючи на те, чи це виправдано, чи ні.
«Просто погоджуйся,— подумав він.— І роби, що скажуть».
— Що ви бачите на другому малюнку?
— Вівцю, — відповів Фред.
— Покажіть мені вівцю, — медик на стільці нахилився вперед і перевернув малюнок догори ногами.— Погіршення здатності відрізняти об’єкти від їхнього тла спричиняє купу неприємностей — замість того, щоб не сприймати нічого взагалі, ви сприймаєте хибні образи.
«Наприклад, собаче лайно, — подумав Фред. — Собаче лайно точно визнали б за хибний образ. Згідно з будь-якими стандартами».
Він...
Дані вказують на те, що німа, другорядна півкуля спеціалізується на гештальтовій перцепції, першочергово будучи синтезатором інформації під час її надходження. Здатна до мовлення, головна півкуля на противагу цьому, здається, оперує більш логічно, аналітично, у схожій до комп’ютера манері, і отримані результати свідчать про те, що можлива причина церебральної латеральності людини, з одного боку, полягає в базовій несумісності з цим мовленнєвих функцій, а з іншого — у синтетичності функцій перцепції.
...відчув себе хворим і пригніченим, майже таким, як був під час промови у клубі «Лайонз».
— Там немає вівці, так? — запитав він. — Але я був близько?
— Це — не тест Роршаха,— сказав медик,— коли розмита пляма може інтерпретуватися різними людьми по-різному. У цьому тесті на картці зображений лише один конкретний об’єкт, один-єдиний. У цьому випадку це — собака.
— Що? — перепитав Фред.
— Собака.
— Де ви тут бачите собаку?
Він її не бачив.
— Покажіть.
Медик...
Цей висновок знаходить своє експериментальне підтвердження на прикладі тварин із розділеним мозком, чиї обидві півкулі можна натренувати так, що вони будуть сприймати, розуміти та діяти незалежно одна від одної. У людини висловлювана думка, як правило, латералізована в одній півкулі, а друга, вочевидь, спеціалізується на іншому типі мислення, який можна назвати зіставленим. Протягом багатьох років правила чи методи, за якими висловлювана думка виробляється на «цьому» боці мозку (боці, який відповідає за мовлення, читання і письмо) були предметом синтаксичного, семантичного, математично-логічного та інших аналізів. На дослідження правил, за якими на іншому боці мозку виробляється зіставлена думка, необхідно буде витратити ще багато років у майбутньому.