За двадцять секунд опиняюся віч-на-віч з ворогом. Його підпалена шерсть тхне перцем. Його присмалені вуса закрутилися. Його чорні очі налилися кров’ю. Ми кидаємося одне на одного. Тілом об тіло. Ми б’ємося лапами, кігтями, зубами. Качаємося у високих травах, він всаджує свої довгі зуби мені в плече. Біль! Ось недолік тіла на противагу розуму: воно надсилає сигнали страждання. Зціплюю зуби, щоб не занявчати. Я теж вгризаюся у його спину, і кров бризкає мені просто в горло. Відчуваю її смак. Незле. Стискаю щелепи до кінця.
Його довгий хвіст боляче шмагає по вухах. Мої вушка дуже чутливі, я відразу ж послабила хватку, і він скористався цим, щоб обернути ситуацію на свою користь. Цього разу наді мною взяли гору. Есмеральда одним стрибком опиняється поруч. Щоб налякати щурячого короля, вона стає на задні лапи і всією вагою падає на нього, збиває з ніг і вгризається в його задню лапу, аж до кістки. Він пищить і відпускає мене. Ми з Есмеральдою — дві войовничі фурії.
Спів Каллас здіймається до найвищих висот і наповнює повітря так само, як і дим з палаючої річки.
Король пацюків, поранений, вагається, чи варто битися проти нас обох. Бачу лють у його розумі. Як можна так довго гніватися?
Думаю, можна обійтися без застосування сили. Намагаюся йому сказати:
— Камбісе, я не гніваюсь, досить нам сіяти смерть. Спробуймо знайти територію порозуміння, яка дасть нам змогу мирно співіснувати.
Але він не прийняв моє послання. Стискає щелепи, плюється, а його підлеглі підбігають до нього і допомагають йому втекти.
Я навіть не думаю його переслідувати. Він кидається до річки, біжить настилом з тіл загиблих воїнів через річку до своїх. Вогонь на плесі ще не згас, але це його не зупиняє. Король щурів пірнає у вогненні язики, прослизає і зникає.
Знаю, що якби я спробувала переслідувати його, цей плавучий настил не витримав би моєї ваги.
Есмеральда підходить до мене.
— Ну, не можна ж завжди перемагати, — визнає Есмеральда.
Вона зализує мою рану.
Як неприємно мати таку милу суперницю! Але я дозволяю їй це робити: вона все-таки врятувала мого сина, захищала, годувала його, помагала мені в битвах, врятувала мене з небезпечної ситуації під час двобою з Камбісом, і навіть не дорікала мені, коли я програла. Вона, вочевидь, дуже хороша. Я готова пробачити їй давні помилки у спілкуванні зі мною.
Навколо нас не вщухають бої між тисячами пацюків, яким пощастило піднятися на виступи Лебединого острова, і сотнею об’єднаних котів та молодих людей.
Пора приєднатися до битви.
Ми з Есмеральдою пробиваємось у саму гущу і б’ємося усіма нашими зубами і кігтями. Помічаю віддалік Наталі, яка, вичерпавши увесь заряд вогнемета, тепер користується шаблею.
Дехто з людей відбивається часом лише за допомогою підборів. Ганнібал, чудова машина для вбивства, усе ще оточений щурами.
Тепер моя черга. Бажання обороняти наш острів-сховище змів усю втому.
День починається. Я не знаю, скільки часу триває герць. Спів Каллас, який тривав безупинно, затих. Усе навколо завмерло. Я ще голосно дихаю, моє серце ще сильно б’ється, відчуваю, як печуть мої рани. Я геть отупіла. Втратила будь-яке відчуття часу. Битва на Лебединому острові тривала куди довше, ніж на Єлисейських полях.
Кількість жертв теж мала би бути значно більшою.
Я поступово відновлюю спокій, і Піфагор підходить до мене.
— Неминуче знайдуться щури, з якими колись буде можливий діалог, але їх буде важко знайти. Більшість з них ще живуть культом жорстокості. Слабких треба систематично нищити. Жорстокість — це спосіб комунікації, який вражає недалекі уми. Пацюки прикінчують своїх хворих, ранених, старих.
Зосереджуюся, а потім вимовляю:
— Хіба не ти вчив мене, що немає поганих видів, є лише неосвічені чи перелякані індивіди?
— Але батьки можуть виховувати своє потомство у різних цінностях. У мурашок малечі прищеплюють цінності взаємодопомоги, у щурів — суперництво і виключення тих, хто відрізняється, хто виривається вперед.
— Отже, жодної надії на порозуміння з тими щурами?
— Можливо, колись (як нам вдалося порозумітися з людьми), але хіба з тими, хто відмовиться від бажання підкорятися несхожим на них. Не можна бути милим із брутальними загарбниками.