ПЕТРУЧЧО
В чиєму цебто?
КАТЕРІНА
В твоєму, якщо будеш про задки
Базікати. А поки що — прощай.
(Відвертається)
ПЕТРУЧЧО
Що? Мій язик у тебе у задку?
Е ні, стривай!
(Не пускає її)
Ох, Кет, я ж лицар, чуєш?
КАТЕРІНА
А це побачимо!
(Дає ляпаса йому)
ПЕТРУЧЧО
Ну, спробуй ще — скуштуєш кулака!
КАТЕРІНА
Гляди, гляди, позбудешся герба!
Хто жінку б’є — не благородний той,
Не має права на лицарський герб!
ПЕТРУЧЧО
Твій фах — геральдика? Впиши ж мене
До книг твоїх!
КАТЕРІНА
Який же герб у тебе?
Півнячий гребінь над шоломом, так?
ПЕТРУЧЧО
Так, півник я, ти ж курочка моя!
КАТЕРІНА
О ні! Не півник ти, а мокра курка.
ПЕТРУЧЧО
Ну, годі, Кет, і не дивись так кисло.
КАТЕРІНА
Я так дивлюсь, коли кислицю бачу.
ПЕТРУЧЧО
Нема кислиць тут — не дивися кисло!
КАТЕРІНА
Чого ж нема?
ПЕТРУЧЧО
А де? Ну, покажи.
КАТЕРІНА
Якби люстерко мала — показала б.
ПЕТРУЧЧО
Ти на моє обличчя натякаєш?
КАТЕРІНА
Ти ба, здогадливий, хоч молодий?
ПЕТРУЧЧО
Так, справді я замолодий для тебе.
КАТЕРІНА
Але підтоптаний.
ПЕТРУЧЧО
Це від турбот.
КАТЕРІНА
А в мене їх нема, мені й дарма. (Випручується)
ПЕТРУЧЧО (стримуючи її)
Ні, справді, Кет, не утікай-бо так.
КАТЕРІНА
Я тільки дратуватиму тебе,
Коли зостануся. Пусти мене.
ПЕТРУЧЧО
Ні, не пущу, бо ти напрочуд мила.
Мені казали — ти шорстка, пихата,
Понура. Все це, бачу я, брехня,
Бо ти привітна, ґречна і грайлива,
Ласкава, ніжна, як весняна квітка,
Не вмієш супитись, дивитись косо,
Кусати губи, як лихі дівчата,
Не любиш говорить наперекір,
А розважаєш любо кавалерів
Люб’язними, приємними словами.
(Відпускає її)
Чом кажуть люди, ніби Кет кульгава?
Брехня! Бо Кет — як пагін на ліщині,
Струнка й гнучка, смаглява, мов горішок,
А зернятко у неї ще смачніше.
Ану, пройдись. О ні, ти не кульгаєш.
КАТЕРІНА
Йди, дурню, геть. Своїм наказуй слугам.
ПЕТРУЧЧО
Чи так скрашала гай сама Діана,
Як царствена хода твоя скрашає
Оцю кімнату? Ні, будь ти Діана,
Вона ж хай буде Кет, і ти — цнотлива,
Діана ж хай зальотницею буде!
КАТЕРІНА
Де ти набравсь таких солодких слів?
ПЕТРУЧЧО
Із голови. Дотепний в мене рід.
КАТЕРІНА
Дотепний рід, та недотепний плід.
ПЕТРУЧЧО
Чи я не мудрий?
КАТЕРІНА
Ні, лише пролаза.
ПЕТРУЧЧО
Ну, то пролізу я до тебе в ліжко.
Та годі вже словесної війни.
Скажу я просто: згоден батько твій
На шлюб наш, посаг він дає добрячий,
Тож хоч-не-хоч, а я тебе візьму.
Я, Кет, якраз для тебе чоловік,
Бо я зумів красу твою побачить,
І та краса мене вже полонила,
Тож ти й не вийдеш ні за кого більше,
А я вродився, щоб тебе приборкать.
Бо ти була неначе дикий кіт
Чи дика Кет, а я зроблю із тебе
Ручну ласкаву кицьку — свійську Кет.
Входять Баптіста, Гремйо і Траньйо.
Твій батько йде. Гляди ж не відмовляйся:
Я мушу й хочу Катеріну взяти.
БАПТІСТА
Ну що, синьйоре, як тут ваші справи?
ПЕТРУЧЧО
Чудово, звісно! Як же ще, мій пане?
Щоб схибив я — це неможлива річ.
БАПТІСТА
А ти як, дочко? Ти чогось надулась?
КАТЕРІНА
Мене звете дочкою ви? А справді,
Ви щиру батьківську любов явили,
Що забажали одружить мене
З напівшаленцем, шибеником, хамом,
Що лайкою гадає все владнати.
ПЕТРУЧЧО
І ви, мій батьку, й інші всі про неї
Казали хибно, нібито вона
Погану вдачу має. Норовливу
Вона навмисне з себе удавала,
Насправді ж це голубка ніжна й тиха,
Не запальна, а лагідна, мов ранок,
Терпінням перевершила Грізельду,
А цнотою — Лукрецію саму.
Коротше, ми домовилися з нею,
Що у неділю справимо весілля.
КАТЕРІНА
Скоріше я в труні тебе побачу.
ГРЕМЙО
Петруччо, чуєш, що вона сказала?
ТРАНЬЙО
Оце такий ваш успіх? Прощавайте ж!
ПЕТРУЧЧО
Не кваптеся, панове. Я обрав
Її для себе, і, коли нам добре,
Яке вам діло? В нас така умова:
Сваритися на людях, наодинці ж
Вона така ласкава — неймовірно!
О люба Кет! Як ніжно обіймала
Вона мене, і скільки цілувала,
І скільки присягалась, що вона
У мене закохалася відразу.
Ви ще зелені! Варт би вам побачить,
Як наодинці навіть боягуз