Преславний князю наш, у монастир
Із нами разом завітайте; там
Докладно ми про наші всі пригоди
Розкажем вам, і всіх, що тут зійшлись,
Що в день цей від численних помилок
Страждали, просимо ми теж до гурту
І обіцяєм всіх задовольнити.
О, двадцять п’ять тяжких і довгих років,
Сини мої, промучилась я з вами,
І тільки зараз народила вас!
Ви, князю наш, ти, муже мій, і діти,
І ви, календарі їх з перших днів,
Ходім мерщій похрестини справляти:
Кінець журбі, тож нумо святкувати!
КНЯЗЬ
Охоче буду кумом на хрестинах.
Князь, абатиса, Егеон, куртизанка, 2-й купець, Анджело та почет виходять.
ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ
Чи збігати мені на корабель
По ваші речі, пане?
АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ
По мої?
Які ж туди відніс ти речі, Дромйо?
ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ
Ті речі, що були в «Кентаврі», пане.
АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ
Це він мені говорить. Дромйо, я
Господар твій, ходімо з нами зараз;
Про речі ті подбаємо ми згодом;
Ну, брата ж обніми й потішся з ним!
Антіфол Сіракузький і Антіфол Ефеський, Адріана і Люціана виходять.
ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ
В господаря твого живе красуня, —
Ох, та й гладка ж! Вона мене сьогодні
Ледь не засмажила під час обіду;
Тепер вона мені сестрою буде, —
Нівроку їй, — а не жоною, правда ж?
ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ
Мені здається все, що ти не брат мій,
А дзеркало моє. Дивлюсь на тебе
І бачу, що вродливий я хлопчина!
Ходім і ми на свято подивитись.
ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ
Прошу вас, пане, йти вперед, ви старший.
ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ
Це ще питання: як його розв’яжем?
ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ
Ми соломинку будемо тягти
За наше старшинство; тим часом ти
Іди вперед.
ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ
О ні, хай краще так:
Ми разом народились, як близнята,
То й підем попідручки, як два брата.
Виходять.
Два веронці
Герцог Міланський, батько Сільвії
Валентин, Протей, двоє шляхетних синьйорів з Верони
Антоніо, батько Протея
Туріо, дурний суперник Валентина
Егламур, що допомагає Сільвії втекти
Спід, пустотливий слуга Валентина
Ланс, такий самий слуга Протея
Пантіно, слуга Антоніо
Господар заїзду в Мілані, де мешкає Джулія
Розбійники
Джулія, синьйора з Верони, що її кохає Протей
Сільвія, герцогова дочка, що її кохає Валентин
Лючетта, прислужниця Джулії
Слуги, музиканти
Дія відбувається у Вероні, в Мілані й частково у лісі на кордоні Мантуї.
Майдан у Вероні.
Входять Валентин та Протей.
ВАЛЕНТИН
Кинь переконувать мене, Протею,
Обмежена та юність, що воліє
Сидіти вдома. Ех, коли б кохання
Не прикувало днів твоїх найкращих
До ніжних поглядів твоєї панни,
Я радо запросив би і тебе
Помилуватись чудесами в світі,
Щоб молодість свою не марнував ти.
Та хай тобі щастить, раз ти кохаєш,
Як і мені, як я того ж зазнаю!
ПРОТЕЙ
Ти їдеш? Валентине, прощавай!
Згадай свого Протея, як побачиш
Де-небудь дивину якусь цікаву,
Мандруючи по світу; побажай,
Щоб я тобі товариш був у щасті;
Коли ж на небезпеку наразишся,
То покладись на молитви мої:
Молитимусь за тебе, Валентине.
ВАЛЕНТИН
«За мене — по якійсь любовній книзі?»
ПРОТЕЙ
По книзі тій, яку найбільш люблю я.
ВАЛЕНТИН
Мілкому міфу про чуття глибоке:
Як переплив Леандер Геллеспонт.
ПРОТЕЙ
То розповідь глибока про кохання
Ще глибше, що у ньому він загруз.
ВАЛЕНТИН
В коханні ти загруз і сам по горло,
Але не переплив ще Геллеспонту.
ПРОТЕЙ
По горло так-таки? Та ні, дай спокій!
ВАЛЕНТИН
Ну, не по горло — по коліна.
ПРОТЕЙ
Що?
ВАЛЕНТИН
Тобі кохання стане в горлі руба.
Адже ж у нім купується благанням
Зневага лиш; зітханнями тяжкими —
Лише суворий погляд; двадцятьма
Безсонними і втомними ночами —
Єдина мить утіхи! Пощастить —
Ти, може, виграєш лише страждання;
Не пощастить — тяжких зазнаєш мук!
Одне із двох — або ти на безумство
Свій розум поміняв, або безумство
Тобі зненацька розум полонило.
ПРОТЕЙ
То ти вважаєш, ніби я — безумець?
ВАЛЕНТИН
Зважаючи на стан твій, це можливо.
ПРОТЕЙ
Ти не мене ганьбиш, ганьбиш любов.