ВАЛЕНТИН
Любов — владарка, ти їй підкорився.
А той, хто ходить у ярмі безумства,
Не може зватись мудрецем.
ПРОТЕЙ
А втім,
Запевнюють, що, як у ніжній бруньці
Заводиться зажерливий хробак,
Так часом в найсвітліший ум проникне
Кохання непоборне.
ВАЛЕНТИН
Кажуть теж:
Як ранню бруньку поїда хробак,
Раніше ніж вона розпукне, так,
Охоплений коханням, юний розум
Умить стає безумством. В’яне він
Ще в бруньці і з весни втрачає зелень,
Не даючи сподіваних плодів.
Я гаю час! Навіщо ці поради
Тому, хто хоче любощам служить?
Ще раз прощай! Адже чекає батько,
Щоб провести мене на корабель.
ПРОТЕЙ
Я проведу тебе, мій Валентине.
ВАЛЕНТИН
Протею любий, ні; прощаймось тут.
В Мілан пиши мені і сповіщай
Про успіхи твої в коханні й також
Про все, що тут відбудеться нового,
Коли далеко твій заїде друг;
То й я листи писатиму до тебе.
ПРОТЕЙ
Мій друже, хай щастить тобі в Мілані!
ВАЛЕНТИН
Й тобі не менше вдома! Прощавай!
(Виходить)
ПРОТЕЙ
Полює славу він, а я — кохання;
Він друзів кида, щоб добути слави,
А я ладен пожертвувать собою,
І друзями, і світом для кохання.
Ти, Джуліє, мене змінила зовсім;
Покинув через тебе я науки,
Марную час, не слухаю порад,
Світ маю за ніщо, не сплю, нудьгую,
Бо над усе одну тебе люблю я!
Входить Спід.
СПІД
Синьйор Протею, помагай вам Боже!
Господаря не бачили мого?
ПРОТЕЙ
Був щойно тут і вже пішов до порту, —
Він зараз вирушає у дорогу.
СПІД
Б’юсь об заклад, він вже пливе в Мілан.
А я заґавивсь, мов якийсь баран!
ПРОТЕЙ
То завжди так: пастух ледь задивився,
І від отари враз баран відбився.
СПІД
Виходить, ви вважаєте господаря мого за пастуха, а мене — за барана?
ПРОТЕЙ
Атож, вважаю.
СПІД
Ну, коли так, то мої роги — його роги і уві сні, і наяву.
ПРОТЕЙ
Безглузда відповідь: якнайкраще пасує баранові.
СПІД
Отже, вона доводить, що я баран?
ПРОТЕЙ
Атож, і доводить також, що твій господар — пастух.
СПІД
Анітрохи, і я можу довести, що це не так.
ПРОТЕЙ
Навряд, бо я доведу, що це саме так.
СПІД
Пастух шукає барана, а не баран пастуха; але я шукаю мого господаря, а мій господар мене не шукає: отже, я не баран.
ПРОТЕЙ
Баран заради корму бігає за пастухом, але пастух заради поживи не бігатиме за бараном; ти заради платні бігаєш за твоїм господарем, але твій господар заради платні не побіжить за тобою: отже, ти — баран.
СПІД
Ще один такий довід, і я закричу «ме-е-е»!
ПРОТЕЙ
Слухай-но, хлопче: чи ти віддав мого листа Джулії?
СПІД
Атож, синьйоре; я, змотиличений баран, віддав вашого листа їй, отій вівці у мереживах; а вона, ота вівця, нічогісінько не дала мені, змотиличеному баранові, за мою послугу.
ПРОТЕЙ
Лишенько, яка сила баранів! Тут для них замало паші.
СПІД
Якщо на пасовищі тісно, то вам слід було б зарізати вашу овечку.
ПРОТЕЙ
Ач куди повернув; а чи не краще закинути тебе в кошару?
СПІД
Ні, синьйоре; треба не закинути мене, а підкинути мені. приміром, трохи грошеняток. За те, що я передав листа, мені слід заплатити щонайменше фунт стерлінгів.
ПРОТЕЙ
Ба ні, хлопче, плутаєш! Я кажу, що тебе треба закинути, а не тобі підкинути, — тобто, я кажу про кошару, а не про гроші.
СПІД
В кошару кинуть чи підкинуть грошей, —
Це менш, ніж слід, за послугу хорошу!
ПРОТЕЙ
А що вона сказала?
Спід киває головою.
Кивнула головою?
СПІД
(простакувато)
Угу.
ПРОТЕЙ
Кивнула? Так? Що означає це «угу»? Що ти — пугач?
СПІД
Плутаєте, синьйоре; я сказав: вона кивнула, а ви запитали, чи вона кивнула? А я сказав: угу.
ПРОТЕЙ
Все разом і виходить; що ти — дурний пугач.
СПІД
Ну, вже коли ви потрудилися це мені з’ясувати, то й візьміть собі це слово як нагороду за ваші труди.
ПРОТЕЙ
Ні, ні; вона належить саме тобі за те, що ти носив мого листа.
СПІД
Гаразд, бачу я, що мені багато чого доведеться зносити від вас.
ПРОТЕЙ
А що саме, синьйоре, маєте ви зносити від мене?
СПІД
Синьйоре, я справно відніс вашого листа, а дістав від вас лише «дурного пугача» у віддяку за мою послугу.
ПРОТЕЙ
Хай йому чорт, ти бистрий на розум.
СПІД
Та хоч і бистрий, а ніяк не дожену вашого загайливого гаманця.