СПІД
«Вона норовлива».
ЛАНС
І це викресли: всі Євині дочки заражені цією вадою. Відібрати в жінок таку спадщину просто неможливо.
СПІД
«Вона не має зубів».
ЛАНС
Ще й краще для мене, бо я дуже люблю шкоринки.
СПІД
«Вона сварлива».
ЛАНС
Дарма! Таж зубів вона не має, — виходить, кусатися не зможе.
СПІД
«Вона любить заглядати в чарку».
ЛАНС
То вже таке діло: якщо трунок добрий, то нехай частується; як вона не схоче, то й я не від того, щоб чарчину вихилити. Добрі речі треба шанувати.
СПІД
«Вона надто щедра».
ЛАНС
На слова? Та де там! Адже тут сказано, що вона небалакуча; а на гроші не розщедриться, бо гаманець завжди буде при мені; ну, а на інше що — нехай собі! Нічого не вдієш. Гаразд, поїхали далі.
СПІД
«Іtem: вона має більше волосся, ніж розуму, і більше вад, ніж волосся, і більше грошей, ніж вад».
ЛАНС
Годі, годі, — я її беру, хоч у цьому місці я двічі, а може, й тричі вагався: брати чи не брати. А прочитай-но ще разочок це саме місце.
СПІД
«Вона має більше волосся, ніж розуму».
ЛАНС
Більше волосся, ніж розуму. дуже можливо, і я це доведу. Покришка на солянці накриває сіль, виходить, її більше, ніж солі; волосся покриває голову з розумом, виходить, його більше, ніж розуму в голові: адже більше завжди покриває менше. Що далі?
СПІД
«І більше вад, ніж волосся».
ЛАНС
Це жахливо. О, коли б цього пункту не було!
СПІД
«І більше грошей, ніж вад».
ЛАНС
Ах, просто розкіш! Це слово скрашає всі її вади. Гаразд, я її беру. А якщо буде весілля, — адже ж на світі немає нічого неможливого.
СПІД
Що тоді?
ЛАНС
Тоді я скажу тобі, що твій господар чекає на тебе коло Північної брами.
СПІД
На мене?
ЛАНС
На тебе. А ти ж хто такий? Йому траплялося чекати й не таких, як ти.
СПІД
То я мушу йти до нього?
ЛАНС
Ти мусиш летіти до нього! Ти тут так довго байдикував, що, мабуть, і бігцем не поспієш.
СПІД
То чом же ти, бовдуре, не сказав мені цього раніше? А бодай тебе з корінням вигладило разом з твоїми любовними цидулками! (Виходить)
ЛАНС
Ех, та й нагорить же йому за те, що він читав мого листа! Так йому й треба! Бовдур неотесаний! Пхає свого носа до чужих таємниць! Піду і я за ним, помилуюся, як йому прочухана даватимуть. (Виходить)
Покій у герцоговім палаці.
Входять герцог і Туріо.
ГЕРЦОГ
Синьйоре Туріо, ви не турбуйтесь,
Тепер вона полюбить вас напевне;
Таж Валентина вигнано звідсіль,
Його вже не побачить.
ТУРІО
Ох, відтоді,
Як вигнано його, мене ще більш
Ненавидить вона та, як і завжди,
Глузує з мене так, що на взаємність
Я втратив будь-яку надію.
ГЕРЦОГ
Ат!
Кохання те її колишнє схоже
На крижану фігурку — ту, яка
Відразу тане, лиш теплом війнуло,
І губить форму. Так в дочки моєї
Думки замерзлі теж розтануть з часом,
Забудеться негідний Валентин.
Входить Прoтей.
Ну що, синьйор Протею? Де земляк ваш?
Поїхав звідси, як йому звелів я?
ПРОТЕЙ
Поїхав, герцогу.
ГЕРЦОГ
Його від’їзд
Дочку мою страшенно опечалив.
ПРОТЕЙ
Мине короткий час, і вмре печаль.
ГЕРЦОГ
Це й я кажу, а Туріо не вірить.
Протею мій, мені довів твій вчинок
І відданість твою, й твою прихильність;
Та й я до тебе привернувся; отже,
Просити в тебе хочу я поради.
ПРОТЕЙ
Як вашої не буду вартий ласки,
Нехай навік я втрачу вашу ласку!
ГЕРЦОГ
Ти ж знаєш, як я хочу одружити
З синьйором Туріо мою дочку.
ПРОТЕЙ
Так, герцогу.
ГЕРЦОГ
І знаєш ти також
Що волі батьківській вона рішуче
Не хоче улягать.
ПРОТЕЙ
Не хтіла, пане,
Допоки був тут Валентин.
ГЕРЦОГ
Е, ні!
Вона стоїть уперто на своєму.
Порадь мені, що маємо зробити,
Щоб дівчина забула Валентина
І покохала Туріо.
ПРОТЕЙ
Є засіб:
Хай наклепають їй на Валентина,
Що він облудний, боягуз, що він
Низького роду, — це такі три ґанджі,
Що їх жінки ненавидять найбільше.
ГЕРЦОГ
Вона збагне, що то на нього наклеп.
ПРОТЕЙ
Звичайно, так, якщо винити буде
Його запеклий ворог; тож-бо мусить
Сказать їй все його найкращий друг.
ГЕРЦОГ
То маєте ви взяти це на себе.
ПРОТЕЙ